Автор Тема: суспільним мовленням ..що це таке?  (Прочитано 2287 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Відсутній vic

  • Ветеран
  • *****
  • Повідомлень: 3084
  • Рейтинг: +38/-5
суспільним мовленням ..що це таке?
« : 20:28:47, 16 Березень 2007 »
15 березня у 12.00 відбулося підписання декларації про співпрацю з метою запровадження в Україні суспільного теле- і радіомовлення.
Документ підписали Андрій Шевченко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Тарас Петрів, Голова Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України, Едуард Прутнік, Голова Державного комітету телебачення та радіомовлення України, та Віталій Шевченко, Голова Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
Перед підписанням Декларації Віталій Шевченко сказав, що «у кожного раніше була своя дорога по створенню суспільного мовлення, а тепер вони стали на один шлях». Едуард Прутнік з ентузіазмом процитував: «Я знаю, город будет, я знаю, саду цвесть». Тарас Петрів подякував партнерам і всім тим, хто до сьогодні займався суспільним мовленням, і сказав журналістам: «Сьогодні перед собою ви бачите людей, від яких ви тепер можете вимагати створення суспільного мовлення». Андрій Шевченко заявив, що відтепер державною справою є створення телеканалів, які за будь-яких обставин розповідатимуть людям правду: «Ми - люди з різних структур і таборів, але у нас є спільна мета. Успішний медіаринок в Україні неможливий без суспільного мовлення».
Згідно з підписаної декларацією, за тиждень буде створена робоча група в кількості 12-15 чоловік, яка й буде безпосередньо готувати пакет пропозицій щодо перетворення державних ТРО на організації суспільного мовлення.
Щодо компетенції кожної зі сторін, що підписала декларацію, Едуард Прутнік зазначив, що, ймовірно, Держкомтелерадіо та Комітет з питань свободи слова та інформації візьме на себе законотворчі ініціативи; Держкомтелерадіо і Нацрада відповідатимуть за фінансування (бізнесплан, штатний розклад), також Нацрада займатиметься введенням у державний реєстр, ліцензуванням, пошуком та отриманням частотного ресурсу. Тарас Петрів додав, що Нацкомісія має величезний кадровий потенціал.
Підписанти заявили, що весь процес переходу на суспільне мовлення відбуватиметься прозоро.
Едуард Прутнік зазначив, що він проти політичного контролю над суспільним мовленням. На запитання «ТК», чому він виступає проти громадських рад НТКУ та НРКУ, пан Прутнік відповів, що виступає не проти самих рад, а проти їхнього складу, в якому всього чотири представники громадськості, а решта - політики. Пан Прутнік упевнений, що голосування щодо Громадських рад наступного тижня не буде результативним.
На запитання журналістів, за рахунок чого існуватиме суспільне мовлення, Андрій Шевченко розповів, що над цим працюватиме робоча група. На сьогодні є декілька варіантів, які відомі зі світової практики: абонплата, фіксований відсоток бюджету, фіксований відсоток податку на прибуток тощо. Едуард Прутнік зазначив, що, згідно з дослідженням, 44% громадян не хочуть платити ні копійки, бо не уявляють як виглядатиме суспільне мовлення.
Передбачається проведення експертиз пропозицій щодо створення суспільного мовлення Ради Європи і громадських організацій.
Світлана Остапа - Телекритика

Відсутній vic

  • Ветеран
  • *****
  • Повідомлень: 3084
  • Рейтинг: +38/-5
Суспільне мовлення: український варіант
« Відповідь #1 : 20:51:25, 16 Березень 2007 »
Принципи запровадження стандартів суспільного мовлення в Україні

Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президенті України, розглянувши стандарти суспільного мовлення та можливість їх запровадження в Україні, базуючись на Конституції і законодавстві України та керуючись стандартами Ради Європи, визначила такі принципи:

1. Головною відмінністю суспільного мовлення від державного є його незалежність від органів влади та діяльність в інтересах всього суспільства. Суспільне мовлення створюється замість державного мовлення та на його базі.

2. Суспільне мовлення в Україні базується на державній формі власності. Телерадіоорганізації, засновані на державній формі власності, можуть існувати лише у форматі суспільного мовлення.

3. На каналі суспільного мовлення обов’язково має бути сформований колегіальний орган управління.

4. Саме колегіальний орган управління повинен мати компетенцію щодо призначення і звільнення керівників суспільних мовників.

5. Принцип формування колегіального органу повинен передбачати участь у формуванні цього органу Президента України, Верховної Ради України, та громадських організацій.

6. Суспільні мовники повинні подавати щорічний звіт громадськості, а також Президенту України та Верховній Раді України.

7. Незалежність та цілі діяльності суспільних мовників повинні бути закріплені на рівні закону.

8. Суспільні мовники повинні мати власні редакційні статути.

9. Механізм фінансування суспільного мовлення повинен гарантувати його незалежність.

Відсутній vic

  • Ветеран
  • *****
  • Повідомлень: 3084
  • Рейтинг: +38/-5
суспільним мовленням ..що це таке?
« Відповідь #2 : 04:56:13, 25 Травень 2007 »
Голова правління ВАТ «ТК «ТОНІС» Микола Княжицький: Влада не готова до свободи слова

Оскільки країна задекларувала, що йде європейським шляхом розвитку, то без створення громадського телебачення не обійтися. Ми підписали, але не ратифікувала конвенцію про транскордонне мовлення. Ми заявляємо, що хочемо адаптувати наше законодавство до законодавства європейських країн, через те базовим принципом в царині свободи слова є наявність громадського, а не державного телебачення.

Громадське телебачення відрізняється від державного тим, що жодна державна структура не матиме над ним контролю, що воно фінансово незалежне і не може шантажуватися урядом або будь-якою іншою урядовою структурою з фінансової точки зору. Таке телебачення має задовольняти потреби соціальних меншин, яким подобається театральне мистецтво, класична музика, національні традиції. В усіх європейських країнах саме таким телебачення і є. Воно також є противагою комерційному телебаченню, адже створюється не для отримання прибутку, а для задоволення культурних потреб громадян.

Для того щоб таке телебачення створити в Україні, перш за все, потрібна згода політиків і досягнення певного політичного компромісу. Таке телебачення можна створити тим же механізмом, яким були внесені зміни до Конституції України, коли більшість політичних суб’єктів будуть зацікавлені в його створенні. На жаль, в Україні цього поки що немає. Державного телебачення як інструменту урядового впливу на громадян в жодній демократичній країні немає. Тому незалежно від того, буде створене громадське телебачення чи ні, державного бути не повинно. Законодавчих механізмів передбачити незалежне фінансування такого каналу — багато. Є механізм абонентської плати, коли громадяни платять за телебачення. У нас багато громадян критикують такий механізм, кажучи, що у людей немає грошей. Але фактично це телебачення буде фінансуватися з податків громадян, тому можна просто зафіксувати суму, прив’язати до відсотку з бюджету і зробити її сталою на декілька років. Насправді є безліч механізмів.

Відсутній vic

  • Ветеран
  • *****
  • Повідомлень: 3084
  • Рейтинг: +38/-5
суспільним мовленням ..що це таке?
« Відповідь #3 : 04:59:37, 25 Травень 2007 »
Голова Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при президенті України Тарас Петрів: Громадське мовлення з 2008 року

Створити суспільне мовлення — це не просто зобов’язання, це наш єдиний шанс ідентифікувати нашу націю і країну в ефірі. Нам немає чого дискутувати — варто чи ні запроваджувати таке мовлення. Жаль тільки, що ми вже втратили стільки часу.

Зараз чотири організації, які опікуються суспільним мовленням, а саме Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, Комітет Верховної Ради зі свободи слова, Держтелерадіо і Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при президенті України, домовились не створювати кожна у себе робочі групи, а діяти спільно. Зараз між нами йде консультативна робота з подальшого поступу вперед. Чому це важливо? Тому що лише зацікавленість державних мужів в ідеї громадського мовлення дає нам гарантію, що справа буде рухатися далі. Адже поки що цією темою переймалися лише громадські організації, які створювали кілька проектів, а чиновників це не цікавило. І ми сподіваємося, що жодна з політичних сил не виступить проти державного мовлення. Поки що ми бачимо, що і Партія регіонів, відповідно її лідер Віктор Янукович, і БЮТ, і «Наша Україна» виступають за створення такого мовлення. Тому ми маємо унікальну ситуацію, коли всі ключові політичні сили підтримують цю ідею. Зараз ми вже майже домовилися про те, як має виглядати цей процес, і незабаром буде підписана декларація керівниками тих чотирьох організацій, про які говорив вище. Буде створена спільна робоча група, що відпрацює механізм впровадження суспільного мовлення, його програмні засади, джерела фінансування, незалежність наглядової ради. Думаю, що цей механізм буде розроблений на базі УТ-1 та УР-1, адже неможливо, щоб в державі було дві форми мовлення — державна і суспільна. Важливо зробити це до того, коли буде формуватися бюджет на наступний рік, оскільки приватного капіталу в такому мовленні точно не буде. Лише за державний кошт можна забезпечити такий формат, який відстоюватиме національну ідею, пропагуватиме мову, культуру, традиції України.

Одна з основ незалежності від будь-якої політичної сили і влади суспільного мовлення — наявність незалежної наглядової ради, в яку будуть входити спеціалісти, а не представники політичних партій. На все про все робочій групі вистачить часу десь півроку, тому оптимістичний прогноз запровадження суспільного мовлення — це 2008 рік.

Відсутній vic

  • Ветеран
  • *****
  • Повідомлень: 3084
  • Рейтинг: +38/-5
суспільним мовленням ..що це таке?
« Відповідь #4 : 16:02:13, 05 Червень 2007 »
Суспільне мовлення і глобальне потепління
Наталія Данькова, «Телекритика» / 31.05.2007
Дискусія про втілення проекту суспільного мовлення в Україні йде по колу. Експерти шукали місця для СМ в українському медіапросторі на міжнародному семінарі.

Крок назад у майбутнє суспільного мовлення – саме так виглядала реанімація дискусії про створення суспільного мовлення в Україні на міжнародному семінарі «Перехід від державного мовлення до суспільного в Україні: практичні аспекти та регіональний зріз», проведений МГО «Інтерньюз Україна», Радою Європи та Національною комісією з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі (дорадчого органу при Президентові України).

 

Питання фінансування, статусу, Наглядової ради, міжнародного досвіду та політичної волі знову опинилися в полі дискусії. Тільки тепер семінар проводився серед представників регіональної преси.

 

Ізабелла Хруслінська, представник Ради Європи, розпочала семінар словами: «В Європі залишилось дуже мало країн, де не ще створене суспільне мовлення, а лишається державне». Україна й досі не може здолати це замкнуте коло і з 2005 року постійно втрачає нагоду розпочати цей процес.

 

Хронологію подій боротьби за суспільне мовлення представив Тарас Петрів, голова Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі.

 

Спершу він наголосив на важливості виходу дискусії на регіональний рівень і розповів про роботу Нацкомісії: «Про суспільне мовлення ми починали говорили ще за режиму Кучми. За тих умов про це можна було тільки говорити. Тоді був прийнятий декларативний закон про систему суспільного мовлення. Таким чином Кучма дотримався своїх зобов’язань перед Європою і суттєво не змінив систему державного мовлення».

 

Далі, на думку Тараса Петріва, настали інші часи. Після Помаранчевої революції здавалося, що  ніщо не стане на заваді новим процесам. Але 2005 рік, як він зазначив, став роком втрачених можливостей і для суспільства, і для суспільного мовлення: «Дивною була позиція партійних сил, які вважали ці процеси передчасними. “Помаранчеві” сили боялися втратити механізм впливу на суспільство через державні ЗМІ. Це була дуже дивна ситуація. Багато говорилося про те, що суспільство не сприйме, громадяни не платитимуть».

 

Далі тривав конкурсний відбір концепцій суспільного мовлення. У фінал вийшли концепції Олександра Ткаченка та Андрія Шевченка. За словами Тараса Петріва, радники інформували Президента Ющенка, що підготовлені проекти є недосконалими: «Ющенко у 2005 році кілька разів збирав медіаекспертів, цікавився роботою над суспільним мовленням. Але в нього були радники, які говорили, що проекти сирі».

 

Далі настав час парламентських виборів. Але й тут партійна сила не визначала серед своїх пріоритетів створення суспільного мовлення. У червні 2006 року було утворено Національну комісію з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі: «Ми думали, як можна реанімувати цей процес. У листопаді минулого року в нас було два шляхи: винести закон на голосування у парламент, але успіху би він не мав, бо Верховна Рада V скликання за нього б не проголосувала; тому ми пішли іншим шляхом – ініціювали підписання меморандуму між Нацрадою, Держкомтелерадіо та Комітетом Верховної Ради».

 

За його словами, кінець 2006 – початок 2007-го став часом пошуку домовленостей: «Ми побачили, що з Андрієм Шевченком проблем немає, він своя людина. З Віталієм Шевченком теж проблем не було, оскільки він автор першого закону. Із Прутніком у нас була запальна дискусія, але ми зійшлися на двох важливих речах: суспільне мовлення потрібне, а НТКУ – непотрібна структура».

 

Саме тому Тарас Петрів переконаний, що «Мегаканал», або «Перший громадський», може стати складовою суспільного мовлення.

 

У березні 2007 року була підписана Декларація про створення суспільного мовлення. За словами Петріва, це підписання відкладалося 8 разів. Формулювання кожної позиції мало бути виваженим і узгодженим з усіма політичними силами, які стояли за підписантами. Врешті-решт, у преамбулі декларації – там, де йшлося про перетворення НТКУ та НРКУ на організації суспільного мовлення, замість НТКУ та НРКУ записали просто «державні телерадіоорганізації».

 

Тепер,  на думку пана Петріва,  консенсус є. Але за нинішньої ситуації, коли можливі позачергові парламентські вибори, невідомо, яким буде склад новообраної Верховної Ради, які пріоритети визначатимуть депутати і чи зважатимуть вони на сьогоднішні домовленості.

 

Також він окреслив основні дискусійні питання під час ведення переговорів. Ці питання в дискусії про суспільне мовлення є майже риторичними: способи фінансування («В перші роки – це державне фінансування»), реклама («Я вважаю, що на суспільному мовленні не має бути комерційної реклами»), управління СМ («Політики прагнуть зберегти своє представництво в Наглядовій раді, щоб відстоювати партійні інтереси»), програмне наповнення («Воно мало цікавить політиків»).

 

«Удруге на майдан можна буде виходити тільки заради суспільного мовлення», – оптимістично завершив Тарас Петрів.

 

Після його слів виконавчий директор «Інтерньюз Україна» Костянтин Крурт не менш оптимістично підсумував: «З усього сказаного зрозуміло одне – суспільне мовлення не є пріоритетом для українських політичних сил».

 

Далі Костянтин Квурт та Василь Самохвалов (Центр суспільних медіа) уже вкотре презентували проект основних напрямків функціонування суспільного мовлення в Україні.

 

«Місія суспільного мовлення – якісний розвиток суспільства та захист його інтересів шляхом інформатизації та освіти», – зазначив пан Квурт. За цим проектом, структура системи суспільного мовлення в Україні складається з Першого, Другого каналу та Іномовлення.

 

Перший канал, за словами пана Самохвалова, має бути загальнонаціональним, рейтинговим та впливовим. Комерційні канали мають брати його за публічний зразок і цим убезпечувати себе від повторення ситуації 2002-2004 років. Канал має бути впливовим, орієнтуватися не на маргінальні зразки американського суспільного мовлення, а на приклад Бі-Бі-Сі.

 

Програмний продукт має складатися з новин, публіцистики, дитячих програм, серіалів, спорту. Пріоритетним має бути український продукт. У зв’язку з цим Василь Самохвалов наголосив на важливості створення продакшнів для виробництва програм та фільмів для суспільного мовлення.

 

Другий канал матиме такі характеристики: він мусить бути мультирегіональним, просвітницьким, культурологічним, каналом меншин і має створюватися на базі ОДТРК. Програмне наповнення складатимуть блоки регіонального мовлення, культурологічні, освітні, пізнавальні програми та альтернативне кіно.

 

Остання складова цієї глобальної перспективи – Іномовлення. Його основною метою має стати формування позитивного іміджу України, просування національних інтересів та інформування світу про нашу державу. Мовлення матиме англійську та російську версії. Програмний продукт складатимуть пізнавальні програми про Україну, українські фільми та серіали, трансляція суспільно важливих подій.

 

На завершення свого виступу Василь Самохвалов додав: «Починати треба з програмної політики, а не з політичних домовленостей».

 

Хоча, як показує українська практика, саме політичні домовленості і є гальмами, що зводять нанівець концепції та розробки громадськості. Адже саме відсутність політичної волі не дозволила свого часу втілити в життя розробки коаліції «Суспільне мовлення», які пізніше лягли в основу концепції Андрія Шевченка щодо реформування НТКУ. Саме про них Дмитро Крикун, директор із розвитку «Інтерньюз-Україна», нагадав учасникам семінару: «Суспільне мовлення – це продукт відмови від впливу держави на медіа. Половина журналістів є кріпаками без шансів і перспектив. Розробляючи концепцію, слід зважати на два аспекти: перший – це важливість створення незалежного механізму фінансування, керування, а другий – це витіснення держави з цього процесу».

 

За його словами, не лише 2005 рік став роком втрачених можливостей: «У  лютому 2007 року в нас був шанс створити Громадську раду при НТКУ. Але навіть за політичного консенсусу, який зараз існує, навіть за тих умов, що в нас був свій голова парламентського комітету, навіть за згоди на присутність політиків у Наглядовій раді, вона так і не була створена. Все в питанні політичної волі».

 

Учасники семінару цікавилися, чи розробила Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі документ, подібний до концепції Коаліції суспільного мовлення. Дмитро Крикун запевнив, що поки ні, а Костянтин Квурт додав: «На виході буде ця ж концепція. І раніше вона була, але тоді політичні сили не домовилися».

 

Ізабелла Хруслінська наголосила на тому, що для України дуже важливо мати сильне суспільне мовлення, у багатьох країнах пострадянського простору, на відміну від України, воно створювалося в процесі побудови нового медіаринку. Саме таким чином було створене суспільне мовлення й у Польщі. Про те, як це відбувалося, розповіли Яцек Журавський, юрист польського суспільного мовлення, та Петро Тима, президент Ради ЗМІ національних меншин Польщі.

У липні 1991 року у Польщі було прийнято рішення про ліквідацію Держтелерадіо, проте структура працювала аж до 1993 року – поки 29 грудня 1992-го польський парламент не ухвалив закон про телебачення та радіомовлення. Лише з того моменту структура електронних ЗМІ насправді змінилася. Було ліквідовано Радіокомітет, Державне підприємство, а Польське радіо та телебачення було розподілено на 19 різних одиниць. Польське телебачення на початку 90-х утворювали дві загальнопольські програми та 9 регіональних каналів (відділень), але згодом було створено ще 4 нові відділення ТVР. На сьогодні у ТVР входить перший загальний, другий культурно-розважальний і третій регіональний канал.

 

За словами Петра Тими, важливою тенденцією суспільного мовлення є його постійний розвиток. У планах – створення спортивного, парламентського каналів та каналу фільмів.

 

Штатний склад – 6 тисяч працівників (на початку 90-х їх було майже 12 тисяч, у 1999-му трохи менше семи тисяч, а в 2006 – вже 6 тисяч). Суспільне телебачення є акціонерним товариством, власником якого виступає Міністр економіки. Керує адміністрація, яку обирає Наглядова рада, котру, у свою чергу, призначає Надрада. Цікаво, що польське суспільне мовлення існує за рахунок комерційної реклами. Його бюджет на 56%становить реклама і на 31% – абонемент.

 

За словами Петра Тими, з самого початку реформування громадських ЗМІ Польщі з’явилися проблеми щодо їх місця та завдань на ринку електронних медіа: «Перш за все, критикувалися привілеї суспільного мовлення. Оскільки, з одного боку, вони мають підтримку з боку держави – кошти від абонплати, а з другого – є дуже сильна присутність на ринку реклами (зараз – 25% рекламного ринку). Критикувалася також кількість каналів громадського телебачення й водночас помітна комерціалізація продукту, який виготовлювало громадське телебачення та радіо. Спір ішов також щодо доступу до архівів із часів державного телебачення».

Також Петро Тима розповів про роздутий штат працівників – ситуацію, подібну до українських державних медіа: «За нашим законом, не можна звільняти голову профспілки та його заступників, то на телеканалі було створено 30 профспілок. Проте варто зазначити, що процес реформ все ж таки почався (зміни угод і форм праці) – з операторами і журналістами укладаються угоди на гонорарній основі, зменшилася кількість штатних працівників (критики кажуть, що зміни стосуються лише творчих працівників, а не бюрократичного апарату), угоди із зовнішніми продюсерами. Водночас спостерігається процес утечі найкращих спеціалістів до комерційних ЗМІ, що позначається на якості програм».

 

Детальніше про досвід польських суспільних медіа «ТК» вже писала.

 

Після цього учасники круглого столу з різних регіонів обговорювали перспективи впровадження суспільного мовлення: можливість фінансування за рахунок абонплати, інші можливі джерела фінансування, питання професіоналізму працівників тощо.

 

Також Ізабелла Хруслінська наголосила, що суспільне мовлення потрібне не політикам, а суспільству: «Не політики мають вирішувати, чи має воно бути, а суспільство має усвідомити, чи хоче воно це мовлення. Коли буде суспільний тиск, тоді цей процес і розпочнеться».

 

Але, як стало зрозуміло з обговорення, українське суспільство ще не до кінця розуміє, що таке це суспільне мовлення, навіщо воно потрібне, чому за нього треба платити. Саме тому на семінарі пропонували зайнятися цією проблемою. А вже після семінару на запитання, як у регіонах ставляться до суспільного мовлення, представник Миколаївської області відповів: «Так само, як і до глобального потепління».

 

Чи можливо таке: Один кабель - два тюнери, абсолютно незалежно.

Автор OgirokРозділ Різні технічні рішення

Відповідей: 29
Переглядів: 1614
Остання відповідь 13:33:47, 17 Жовтень 2008
від serg1557733
Перегляд Українських каналів в Канаді ,чи можливо таке?

Автор ioanРозділ Українські телевізійні канали

Відповідей: 3
Переглядів: 1942
Остання відповідь 13:09:56, 31 Січень 2010
від oleho
ErrF у Strong 4402 що це таке і як його виправити

Автор sid-sadРозділ Strong

Відповідей: 14
Переглядів: 2322
Остання відповідь 20:05:08, 22 Березень 2010
від ioan
EDISION 2100 FTA-що це таке???

Автор NAZARРозділ Skyon, Edision

Відповідей: 8
Переглядів: 3020
Остання відповідь 11:48:05, 09 Червень 2016
від bodyan
Що таке налаштування серверу Ngrab?

Автор carderРозділ Dreambox 500, 600, 7000 ...

Відповідей: 0
Переглядів: 679
Остання відповідь 17:42:39, 03 Грудень 2010
від carder