Головна категорія > Українські телевізійні канали
Новини телеканалів.
vic:
«Інтер» проти «1+1»: рекламна війна?
Наталія Данькова, «Телекритика» / 07.09.2007
Олег Павленко і В’ячеслав Булавін коментують заяви Бориса Фуксмана газеті «Дело».
Співвласник «Студії «1+1» Борис Фуксман заявляє: «Інтер» веде проти «1+1» рекламну війну. Про це він сказав в інтерв’ю газеті «Дело», опублікованому 7 вересня.
«Компания “1+1” на протяжении 12 лет вела прозрачную политику существования на медиарынке. Но в этом году мы столкнулись с очень нечистоплотной политикой со стороны холдинга “Интер”. Нам объявлена открытая война по всей линии фронта, она проявляется и в плане продажи рекламы, и закупки контента, – сказав він, і пояснив: Компания “Интер-реклама”, которая входит в холдинг “Интер”, сегодня консолидирует продажи большинства каналов Украины, включая и свои собственные активы, и весь холдинг Виктора Пинчука, и ряд других каналов. Имея такой огромный ресурс, они пытаются предоставлять суперцены для рекламодателей. Но при условии, что у нас эти рекламодатели размещаться не будут. Несмотря на то, что наш канал является одним из ведущих, ряд рекламодателей пошел на это и все 100% своего рекламного бюджета отдал им (“Интер-рекламе”)». За словами пана Фуксмана, «Плюси» розглядають можливість звернення в антимонопольний комітет і судового вирішення конфлікту з «Інтером».
Раніше про рекламне протистояння «Інтера» та «1+1» відкрито не говорили, хоча на рівні чуток було відомо, що «Інтер» начебто перетягає плюсівських рекламодавців. Нагадаємо, рекламний час на «1+1» продає сейлз-хаус «Пріоритет». По коментарі щодо заяви Бориса Фуксмана ми звернулися до генерального директора ЗАТ «Інтер-реклама» (входить до медіагрупи «Інтер»), члена наглядової ради «Української незалежної ТВ-корпорації» Олега Павленка.
«У цій публікації газети “Дело” є багато пунктів, які можна коментувати. Але я б не хотів опускатись до полеміки – у нас немає на це часу, – сказав «ТК» Олег Павленко. – Ми – компанія, яка намагається не вступати в безпідставні диспути і не займається самопіаром. Ми – компанія, яка професійно виконує обов’язки перед своїми партнерами. Саме тому ми не збираємось гучно озвучувати якісь свої коментарі». Проте пан Павленко все-таки прокоментував зміст звинувачення Бориса Фуксмана.
«За останні три роки в нас нічого не змінилося, і нас дивує така заява, яка є абсолютно безпідставною. В ній багато незрозумілих плям стосовно якогось холдингу. Що стосується цін, то ми живемо на ринку, і кожна компанія створює цінову політику таким чином, щоби максимально якісно надавати послуги своїм рекламодавцям та відпрацьовувати можливості телеканалів, із якими співпрацює, – сказав Олег Павленко. – Щодо цих звинувачень можу сказати одне: варто подивитися на заповненість рекламних пауз на каналі. На «1+1» стовідсоткова заповненість уже протягом 3-4 місяців. Про яку ще додаткову рекламу вони мріють, якщо не можуть обслуговувати своїх рекламодавців на всі 100%? Про що йдеться?».
За словами Олега Павленка, він не розуміє стурбованості власників каналу «1+1» і списує її на «емоційні речі, пов’язані з внутрішньою реорганізацією – СМЕ, Коломойським…», припускаючи, що Борис Фуксман, «не маючи можливості кудись діти свою енергію, не придумав нічого іншого, крім як безпідставно звинуватити “Інтер-рекламу”». На думку керівника «Інтер-реклами», на слова пана Фуксмана «не варто звертати увагу», і його компанія «не має ніяких образ на автора цих слів».
«Ми – відкрита компанія, так само, як і «1+1». Якщо вони мають бажання вирішити ці питання в судовому порядку, то це право будь-якої людини чи організації. Якщо до нас є якісь запитання – будь ласка, – наголосив пан Павленко. – Що ж до звернення в Антимонопольний комітет, то я не розумію, стосовно чого взагалі може бути таке звернення. Щодо того, що “Інтер-реклама” співпрацює з певним переліком каналів? Це законом не заборонено. Можна взяти контракти й подивитися: з певними каналами в нас взагалі не ексклюзивні угоди. Співпрацювати дозволяється всім без обмежень. Тому нас зовсім не лякає можливе звернення до АМКУ, і якщо хтось хоче витратити свій час на чергову судову справу – нехай витрачає».
Керівник сейлз-хаусу «Пріоритет» В’ячеслав Булавін підтвердив «ТК»:
– Есть серьезная проблема на уровне продажи рекламных возможностей каналов, связанные с гиперконцентрацией ресурсов в одних руках. Это реальная и серьезная проблема. Я бы, возможно, избежал бы каких-то жестких высказываний в силу своей роли, ведь я работаю на индустрию, посему обречен быть сдержанным в формулировках. А господин Фуксман говорит от имени канала, который недополучил определенных денег и возмущается справедливо. Но проблема есть, и ее надо решать.
– Олег Павленко заявляет, что у «1+1» стопроцентная заполненность и у руководства нет причин высказывать недовольство. Как бы вы могли это прокомментировать?
– То, что в сентябре у нас на сто процентов заполнено рекламное пространство, ни о чем не говорит. Надо посмотреть, как оно заполнялось на протяжении всего года, тогда вы обнаружите совсем другую картину. Эта проблема возникла не в сентябре. Это проблема серьезного стратегического порядка, которая связана с системой и стилистикой продаж, с практикой эксклюзивов и многими другими вопросами. Вопросы эти имеют индустриальное значение, потому что в конечном счете они способны затормозить развитие рынка, ухудшить климат взаимоотношений между каналами и другими игроками рекламного пространства.
– Как вы прокомментируете возможность обращения в Антимонопольный комитет и суд, о которой говорит Борис Фуксман? Какие последствия это может иметь?
– Господин Фуксман, как совладелец большого канала, который, естественно, пострадал от определенной конфигурации, имеет право высказать свое мнение и обратиться в соответствующие инстанции за разъяснениями, а также получить экспертную оценку Антимонопольного комитета. Я не большой специалист в юриспруденции, но глубоко убежден, что, не проведя соответствующей юридической экспертизы, Борис Фуксман не разбрасывался бы такими словами. Тем более что многие судебные истории, в которых он принимал участие, известны на всю Украину. И они были достаточно удачными.
Довідка «ТК»:
Компанія «Відео Інтернешнл – Пріоритет» продає рекламний час на каналах «1+1», «ТЕТ», «РТР-Планета» та каналі «Кіно» (компанія «Гравіс»).
Компанія «Інтер-реклама» продає рекламний час каналів «Інтер», ICTV, «Первый канал. Всемирная сеть», К1, «Мегаспорт», Enter-film і Enter-Music. Близький до медіагрупи «Інтер» сейлз-хаус «Стиль-С+» продає рекламний час на каналах СТБ, М1, Новий канал, ТОНІС, НТН.
vic:
ТБ-простір / Політреклама
У виборчій кампанії -2007 більше новітніх технологій, більше «джинси», але менше чорного піару
У виборчій кампанії -2007 більше новітніх технологій, більше «джинси», але менше чорного піару
Світлана Остапа, «Телекритика» / 07.09.2007
Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа, яка знову відновила свою роботу на час позачергових виборів, підбила перші підсумки передвиборчої кампанії.
Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа, яка знову відновила свою роботу на час позачергових виборів, підбила перші підсумки передвиборчої кампанії.
Незалежна експертна рада з питань діяльності мас-медіа розпочала свою роботу 8 серпня 2007 року. Незалежна експертна рада є тимчасовим громадсько-моніторинговим та консультативно-дорадчим органом, який повинен забезпечити проведення демократичних виборів народних депутатів України. Рекомендаціями Незалежної експертної ради керуватимуться, передусім, Центральна виборча комісія та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення при обговоренні та прийнятті відповідних рішень.
На думку голови ради, директора Інституту Медіа Права Тараса Шевченка, рада приймає досить демократичні рішення. Про попередню заборону виходу якогось ролика майже не йдеться, бо головний принцип, яким керуються члени рали при прийняттті рішень, – це фундаментальне право кожного на свободу вираження. За старим законом, ЗМІ сам вирішував – розміщувати йому, наприклад, політичну рекламу, чи ні. Тому 2002 року телеканали не несли ніякої відповідальності, якщо відмовлялися транслювати ролики опозиції. Потім законодавці прийняли зворотню норму, що ЗМІ не має права відмовити в розміщенні виборчих матеріалів. Через це в ЗМІ деколи проходили надзвичайно брудні матеріали. Зараз у законі «Про вибори народних депутатів України» записано, що ЗМІ можуть відмовитися в розміщенні виборчих матеріалів з двох підстав: поширення висловлювань ненависті і поширення завідомо недостовірної або наклепницької інформації про суб’єкта виборчого процесу. За словами Тараса Шевченка, рішення експертної ради не розміщувати певний ролик також базувалися виключно на цих двох позиціях. Інколи вони аргументуються нормами ще якихось законів, зокрема Закону України «Про рекламу».
Аргументація експертної ради відштовхується від наступного: попередня заборона – це дуже жорсткий захід. За неї члени ради проголосують у надзвичайній ситуації, а саме тоді, коли факт порушення очевидний. А коли він спірний, то закон передбачає різноманітні можливості, щоби припинити трансляцію навіть того дня, коли вона почалася. ЗМІ не повинні виступати в ролі цензорів роликів. Для цього є ЦВК, суд, інші суб’єкти виборчого процесу. Але, як виявилося, суб’єкти виборчого процесу чомусь зовсім не горять бажанням судитися між собою. Вони віддають перевагу конртрекламі. Члени ради вважають, що це - здоровий політичний процес.
Щодо перших підсумків роботи за серпень, про які говорили голова експертної ради Тарас Шевченко, секретар Катерина Котенко, члени ради Тетяна Котюжинська та Ігор Розкладай під час прес-конференції 6 вересня 2007 року, то виявилося, що найактившіше за висновками до ради звертаються телерадіоорганізації. Загалом, протягом місяця до Незалежної експертної ради надіслали запити Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, телеканал «1+1», Незалежна асоціація телерадіомовників, ТОВ «ТРО «Русское радио» – Україна», Харківська ОДТРК, лідер Блоку «КУЧМА» Олександр Волков та ін.
Тарас Шевченко повідомив, що експертною радою прийнято сім експертних висновків, які носять рекомендаційний характер. Нагадаємо, «Телекритика» публікувала експертні висновки Незалежної експертної ради щодо роликів «Нострадамус», «Ванга», «Глоба», початку передвиборної агітації, трансляції радіопрограм, створених на замовлення партії і радіороликів СПУ.
Найважче проходили обговорення перших роликів, які стосувалися пророцтв Нострадамуса, Ванги та Павла Глоби. Експерти мали визначити, чи містять вони ознаки агітації, тобто чи спонукають громадян голосувати. На думку Катерини Котенко, ці ролики є певною новітньою технологією в телерекламі, оскільки зроблені так, що до них важко пред’явити претензії. Щодо перших двох, то експертна рада їх визначила як комерційну рекламу, а «Пророцтво Павла Глоби» – таким, що має ознаки політичної реклами (хоча він подається без партійної символіки). Тому його рекомендовано не транслювати. Оскільки обговорення проходять досить демократично, то кожен її член має право на окрему думку. Так було й із вищеназваними роликами, коли незгодна з думкою більшості Тетяна Котюжинська додала до висновку свою окрему думку.
Очевидно, телеканали дослухаються до експертних висновків, оскільки цей ролик нині не транслюється. Крім того, якщо відмова ТРО розміщувати політичну рекламу не підкріплена законодавчою нормою, то справа може дійти до суду, одним із рішень якого може бути позбавлення ТРО ліцензії на період передвиборчої кампанії.
Члени ради обмежені в можливості оцінювати всі нюанси, вони оцінюють тільки візуальний ряд, те, що видно на перший погляд.
Тетяна Котюжинська переконана, що якщо якась політична сила бачить, що в рекламі іншої є якась недостовірна інформація, то в неї завжди є можливість почати суспільну дискусію. Якщо деякі телеканали хочуть вводити цензуру, це означає, що у них є проблеми зі свободою слова. Звичайно, громадянам хочеться, щоби передвиборча кампанія проходила без бруду, але соціальна відповідальність журналістів, на її думку, полягає в тому, щоби проаналізувати всі факти і цифри, якими оперують учасники виборчих прегонів, і показати людям, наскільки вони правдиві. «До нас зараз приходять і інші запити – про так звану “джинсу”, про проплачені появи в новинах телеканалів та гостей у студії. Про це говорять і політики, і журналісти, рясніє розцінками Інтернет. Коли є багато претензій до роликів – це одне, це все-таки офіційно пропрачена політична реклама. А “джинса” – це зовсім інша справа», – зазначає Тетяна Котюжинська.
Окрім «джинси», експертній раді незабаром доведеться розглядати запит Олександра Волкова про те, чи можна використовувати для політичної агітації російськомовні телеролики.
До висновків ради дослухається і ЦВК, співпрацю з якою Катерина Котенко вважає досить достойною. «Ми є таким своєрідним буфером між ЗМІ і суб’єктами виборчого процесу. Ми абсолютно лояльний орган, який, як показує практика, більше дозволяє, ніж забороняє», – сказала секретар експертної ради.
Ані Тарас Шевченко, ані Тетяна Котюжинська не бачать нічого крамольного в телевізійній активізації Президента (ні в його соціальній рекламі, ні в зверненнях до громадян). Вони не вважають це політичною агітацією. «Це не є участю у передвиборчій кампанії, оскільки меседжі Віктора Ющенка викликали публічну загальнонаціональну дискусію і їх уже обговорюють декілька політичних сил, які підтримують або не підтримують гасла Президента», – каже пані Тетяна. «Поки що нас ніхто не просив розглянути питання: чи є телезвернення Президента політичною рекламою. Я не уявляю країну, в якій би Президент не робив таких звернень, – підтримує її Тарас Шевченко. – Нам завжди було зрозуміло, яку політичну силу підтримував Кучма, так само майже всім відомо, прихильником якої партії є Ющенко. Інше питання – зовнішня реклама, яка висить уздовж доріг. Якщо вона висить безкоштовно, то це проблема. Представникам влади дозволяється брати участь у виборчій кампанії тільки тоді, коли вони є кандидатами у народні депутати. Президент не є кандидатом, тому має стояти осторонь».
Оцінюючи якість політичної реклами та ефективність меседжів учасників виборчих перегонів, голова експерної ради сказав, що не бачить жодної нової інформації, яку би партії через рекламні ролики доносили до громадян, нічого корисного, чого б громадяни не могли отримати в інший спосіб. У роликах – самі лише гасла, політичні сили майже не розкривають своїх передвиборчих програм, не роз’яснюють, яким чином вони виконуватимуть свої обіцянки.
«У минулій виборчій кампанії більше намагалися зіткнути інтереси Сходу і Заходу, воїнів УПА та радянської армії, української та російської мови. Досвід показує, що на такі штуки йдуть ті партії, які на межі проходження в парламент, які звичайними способами не можуть заявити про себе. Вони вдаються до чогось незвичного, контраверсійного, що активізує дискусію. На замовників роликів із пророцтвами Нострадамуса і Ванги ніхто в суд не подавав. Є тільки рішення експертної ради. Було б цікавіше, якби в суді з’ясували, хто є замовником піар-агенції “Радник”, яка зробила ці містичні ролики», – зазначає Тарас Шевченко.
Для Катерини Котенко особливістю виборчої кампанії є велика кількість соціальної і комерційної реклами, а політична деколи виглядає досить дивно. «Якщо оцінювати ефективність політичної реклами попередньої виборчої кампанію і цієї, то можу сказати, що три містичні ролики, про які вже згадувалося, спричинили потік великої кількості соціальної реклами від перших осіб держави, з якої стирчать ріжки певних політичних сил. Попередня виборча кампанія відзначалася однозначнішою політичною рекламою», – сказала пані Катерина.
Тетяна Котюжинська ж вважає, що порівняно з попередньою кампанією зросла якість реклами.
Ще на одне запитання «Телекритики» – чи погоджуються члени ради зі твердженням, що цю виборчу кампанію називають віртуально-телевізійною і чи слід очікувати викиду великої кількості компроматів у ЗМІ у вересні – учасники прес-конференції також майже зійшлися у відповідях.
Катерина Котенко:
– Так, цю кампанію можна вважати віртуально-телевізійною, якщо ми під віртуальною маємо на увазі Інтернет. Щодо чорного піару, то експертна рада першою дізнається про такі рекламні ролики чи політичну агітацію. Думаю, що таких прес-конференцій, коли робилися публічні заяви про відставку через корупційні дії колег по роботі, вже не буде. Вже занадто пізно. Будь-який комунікаційний сигнал працює протягом двох тижнів. Саме стільки потрібно, щоби в Україні (з її телевізійним покриттям) ця інформація дійшла до всіх людей, які б її запам’ятами і ще комусь переказали. А в нас залишилося реально три тижні до виборів, тому думаю, що викиду великої кількості компромату не буде.
Тарас Шевченко:
– На мою думку, ця кампанія найбільш пов’язана з апатією, громадяни не шукають інформацію про політичні партії, не хочуть безкоштовно ходити на мітинги чи переконувати своїх друзів. Тому політичні партії повинні потрапити в серця і голови в тих місцях, де ці голови зазвичай перебувають. В першу чергу – перед телеекранами. Особливо політики хочуть потрапити в новини. Тому на цій кампанії відчувається сплеск замовних матеріалів у новинах, проплачених гостей у студії. Бо в такий спосіб, навіть якщо не буде відвертої заказухи, бажана просто поява на телебаченні. Телебачення залишається найбільш впливовим елементом і його дивляться скрізь: на Сході і Заході, у містах і селах, тому думаю, що це твердження правильне.
Тетяна Котюжинська:
– 6-7 політичних сил активно проводять кампанію не тільки в Києві, а й у регіонах.. Вони хочуть мати прямі ефіри і на місцевому телебаченні, і репортажі в друкованих ЗМІ. Пройшла хвиля реклами, потім контрреклами, тепер слід очікувати ще й реклами для закріплення. А чорного піару справді менше, ніж його було раніше.
Ігор Розкладай:
– У цій кампанії активно використовують технологію, яку давно вже застосовують у тій же Америці – там політштаби мають цілі підрозділи по роботі з блоґами, формумами і чатами. Враховуючи той факт, що найближчим часом можна очікувати стрімкого зростання кількості користувачів Інтернету, зокрема завдяки поширенню технологій CDMA, WiFi тощо, наступні вибори стануть ще більш «віртуалізованими». Щодо телебачення, то таке враження, що політсили розраховують свої меседжі на той електорат, який їх уже підтримував, і не намагаються завоювати новий. Новаторства майже не видно, багато сірої або зробленої нашвидкуруч реклами. Кампанія коротка, тому нових серйозних тенденцій не спостерігається.
vic:
«Чесним новинам» чотири роки
Любов Цибульська, для «Телекритики» / 07.09.2007
Репортаж зі святкування дня народження 5 каналу.
5 канал відсвяткував свій четвертий день народження. Сама його наявність в телеефірі вже давно здається безумовною й обов’язковою. Хтось і досі закидає йому надмірну політичну заангажованість, інші вважають, що час 5-го скінчився, щойно розсмокталася по політичних партіях та каналах частина старого завзятого творчого колективу. Тим не менше, саме 5 канал свого часу ризикнув стати першим, і появою на сьогоднішній медіаарені численних інформаційних каналів, напевно, завдячуємо й справді йому.
Гостей збирали в київському ресторані «Авалон». Їхня вибірка була досить широкою: від київської леді «овер гламур» Тетяни Кремешної (яку важко було впізнати одразу через відсутність у руках не менш відомого песика) і Петра Червоненка до колишніх та теперішніх облич каналу. Не оминув увагою свято і Петро Порошенко. Приїхавши до ресторану з дружиною, він зворушливо фотографувався та вітав усіх присутніх. Керівники каналу Іван Адамчук та Юрій Стець приймали привітання у білій та чорній вишитих сорочках, символізуючи чи то певний дуалізм усього, що відбувається, чи то боротьбу і єдність протилежностей. На вході цілком у дусі «каналу чесних новин» на всіх запрошених чекали анкети з опитуванням. Цього разу навіть обійшлося без питання про вибори. Здебільшого цікавилися, за які саме програми ми так любимо 5-й канал.
Щодо програми самого свята, то було помітно, що її ретельно готували. Привітати з днем народження прийшов навіть товариш Сталін і ще купа історичних і не дуже персонажів. Найефектнішим здався гостям виступ напівоголених людей із мечами. Вони так правдоподібно голосно взялися відтворювати бої первісних людей, що дехто іронізував – номер, напевно, має символізувати боротьбу п’ятого за свободу слова. Особливо помітно жвавою в колективі була дівчина. Така собі українська амазонка. Головний редактор журналу «Публичные люди» теоретизувала про можливість використання цього номеру на мітингах пані Тимошенко.
Приємно вразило, що свято мало присмак тієї вже трохи забутої атмосфери, яка панувала за первинного творчого кістяка команди. Тоді відчувалося, що люди, зібрані на каналі, об’єднані не лише спільним місцем роботи, а перш за все однією професією.
Тетяна Попова, генеральний директор агенства MediaExpert:
– На данный момент это единственный рейтинговый канал информационного вещания. У нас есть попытки сделать что-то подобное, но таких рейтингов не имеет никто. В принципе, канал зарекомендовал себя достаточно хорошо еще с 2004 года, когда собственно и был его взлет. Конечно, хотелось бы, чтобы 5-й больше развивался и был более современным, шел впереди своей аудитории, а не догонял ее. Но для клиентов это все равно очень интересный канал, мы покупаем здесь достаточно много рекламы и для деловой, и для общей аудитории. Было бы, наверное, хорошо быть больше на острие… Ведь всегда нужно стремиться к совершенству, и пространство для такого стремления всегда есть. На нашем уровне как пример можно назвать российский канал РБК. Но самый хороший пример – это, конечно, CNN или BBC...
Іван Адамчук, генеральний директор 5 каналу:
– Хочеться говорити тільки про приємне, бо в цей момент навколо 5 каналу відбуваються якісь абсолютно дивні речі. Я не буду про них згадувати. Мені хочеться одного: щоби той колектив каналу, який уже склався, – а ці чотири роки насправді знаменуються більшим проміжком часу, це вже 10 років, –і ті люди, які в перспективі працюватимуть на 5-му, почувалися комфортно, почувалися повноцінними професіоналами. Ось це найголовніше.
Засновника каналу Петра Порошенка вітає кандидат у народні депутати Ірина Геращенко
Петро Порошенко, засновник каналу, народний депутат 5-го скликання:
– Враховуючи усі злети та падіння, з чим прийшов 5-й канал на свій день народження?
– Без падінь, тільки зі злетами, з гордо піднятою головою, з командою професіоналів, однодумців, які знають одне одного, довіряють одне одному і не дозволять всадити ножа одне одному в спину. Зі збереженими традиціями демократії, з таким збереженим революційним духом, який є прикладом для інших каналів (хай він інколи і шкодить менеджменту каналу). П’ятий встановив нові стандарти свободи слова. Я думаю, що зараз він буде встановлювати й нові стандарти якості.
– Чого нам очікувати від каналу?
– 5 канал завжди започатковуватиме абсолютно нові ініціативи. Ми перші голодували за свободу слова, ми перші почали марафон; формат 5-го каналу – це єдиний формат, який дозволяє надзвичайно швидко реагувати на будь-які події. Буде більше прямих включень, прямого ефіру, буде менше комерційних програм, буде вищим рейтинг, буде не менше правди.
Конкуренцію ми тільки вітаємо. Звичайно, нам було легше, коли тільки ми мали право казати невідцензуровану правду. Після революції, коли з’явилася така можливість для інших каналів, 5-й встановив нові стандарти – чим він має відрізнятися. Думаю, далі це триватиме. Протягом наступного року ви побачите нові програми, нові стандарти, нових людей.
Віктор Шлінчак, президент холдингу «Главред-медіа»:
– Головне, що 5-й канал зайняв свою нішу інформаційного каналу. Це була перша спроба в Україні створити інформаційний канал. Я вважаю, що ця спроба не була провальною. Навпаки, в каналу є майбутнє. За правильного і професійного менеджменту, він може стати й каналом із високими рейтингами, і каналом, який збільшуватиме свою частку на телевізійному ринку.
Можливо, свою політичну функцію він виконав, але він не виконав свою суспільно-політичну і суспільну функції. Думаю, що в Україні зараз дуже мало інформаційних каналів і П’ятий серед них – це, звичайно, канал номер 1 в Україні.
– На яку оцінку, на вашу думку, він заслуговує (за десятибальною шкалою)?
– Враховуючи українські реалії, я би поставив йому 9 балів, враховуючи ті реалії, які є зараз на телевізійному ринку, думаю, потенційно він може набрати і 12 балів.
Міністр Нестор Шуфрич пожартував і з ведучим 5-го Святославом Цеголком…
…і з Євгеном Червоненком
vic:
Між двох «Свобод»
Що оберуть політики, якщо одночасно отримають запрошення на «Свободу слова» і «Свободу Савіка Шустера»? Відповідають Андрій Шкіль, Василь Волга, Олександр Лавринович, Леонід Грач, Микола Баграєв та інші. (ОНОВЛЕНО)
Щодо конфлікту між каналами «Інтер» та ICTV навколо програм «Свобода Савіка Шустера» та «Свобода слова» вже висловились обидві сторони, а також експерти і просто глядачі. Проте залишилась ще одна сторона, яку досі не вислухали. Це ті, завдяки кому і «Свобода слова» на ICTV, і «Свобода» на «Інтері» збирають перед екранами щоп’ятниці мільйони глядачів: політики.
Ми поставили політикам такі запитання:
– Ваше ставлення до ситуації, яка виникла з трансляцією в один день тижня і майже в один час дуже подібних між собою політичних ток-шоу «Свобода слова» на ICTV та «Свобода Савіка Шустера» на «Інтері»?
– Якщо вас запросять одночасно Андрій Куликов та Савік Шустер на свої програми, кому ви віддасте перевагу?
Андрій Шкіль, народний депутат 5-го скликання, фракція БЮТ:
– У нас, звичайно, потрібно врегульовувати авторське право. Мені як політику і глядачеві важливо, щоби таких програм було побільше. Думаю, що телеканали якось домовляться між собою з приводу часу виходу програм. Пройдуть вибори, спаде напруга і все буде гаразд. Але чим більше буде програм, тим більшою буде конкуренція, тим легше буде працювати політикам. Тобто нам буде легше донести до громадян свою думку з приводу подій, які відбуваються в Україні.
Щодо вибору програми, то скажу вам відверто: я не бачив ще жодної програми ані з Куликовим на ICTV, ані з Шустером на «Інтері». Я зараз працюю в регіонах, і не маю коли дивитися телевізор, тому навіть порівняти їх не можу. А коли доведеться вибирати, то на мій вибір вплине не один, а сукупність факторів.
Борис Беспалий, народний депутат 5-го скликання, фракція блоку «Наша Україна»:
– Думаю, це класична ситуація, де має бути застосоване законодавство про авторські і суміжні права. Краще, звичайно, щоб така ситуація вирішувалася мировою угодою. Звичайно, у програмах є ознаки подібності. Як глядач я бачу, що це тема для домовленостей між каналами й укладання мирової угоди. А якщо вони не хочуть домовлятися, то є Цивільний кодекс. Оскільки на сьогоднішній день Президент заборонив судам займатися виборами, то у них є багато часу на вирішення інших питань.
Поки що у мене такої ситуації із подвійним запрошенням не було. Якщо запросять, піду і на ту, й на ту. Бо для мене головне – глядач. Якщо суд скаже, що одна з цих програм незаконна, то я не прийматиму від неї запрошень.
Василь Волга, народний депутат 5-го скликання, фракція СПУ:
– Мені це здається не зовсім щирим вчинком з боку «Інтера». Скажу відверто, мені це не подобається.
Я вибиратиму із суто прагматичної позиції, хто є найбільш популярний. Тобто, піду до Савіка.
Олександр Галуненко, народний депутат 5-го скликання, фракція Партії регіонів:
– Мне не удалось посмотреть в полной мере программу, которую ведет Андрей Куликов. Поэтому мне трудно сравнивать. Нужно хотя бы пару программ посмотреть, чтобы сравнивать. Савик Шустер вел на ICTV раскрученную программу, привык к ней, и теперь на «Интере» ему трудно отказаться от штампа «Свободы слова».
Чтобы определится, кому я отдам предпочтение, мне, опять же, нужно сравнить эти программы. Могу только добавить, что передачи, которые ведет Савик Шустер, односторонне политизированы. Хотя он как бы держит нейтралитет, но за кадром чувствуется, что отдается предпочтение «оранжевым». Много таких фактов и случаев, когда он в нужный момент может прервать нашего выступающего в пользу «оранжевого». И это вызвало у меня недоверие к нему, убеждало меня, что он исполняет заказы.
Дмитро Видрін, народний депутат 5-го скликання, фракція БЮТ, кандидат у депутати від Партії вільних демократів:
– Я считаю раздвоение программы «Свободы слова» некорректным. Нельзя использовать чужие бренды, либо нельзя бренд продать, а потом его же использовать. Клонирование брендов, которые ассоциировались бы, по крайней мере, с европейской моделью свободы слова, является шумовой завесой для того, чтобы отвлечь экспертов, общество от реальных проблем со свободой слова. Мы все знаем, что все телеэфиры продаются, мы знаем, что в «Свободу слова» нельзя попасть без денег.
Савик Шустер приглашал меня, я не пошел. Потому что я не вписываюсь ни в формат «Свободы слова», ни в формат «Свободы Савика Шустера». Я в прошлом академический ученый, и архитектура моего мышления такова, что я не умею кричать, не умею перебивать, не умею говорить ложь публично. Я еще могу обмануть свою жену, когда она спрашивает, почему я задержался вечером, но я не умею обманывать телезрителей в прямом эфире. Добавлю, что меня не пригласят, потому что у меня нет 300 тысяч долларов, которые нужны, чтобы попасть на эту программу.
P.S. Від редакції:
Згодом Дмитро Видрін спростував власні слова про те, що за участь у програмі «Свобода слова» за ICTV від нього вимагали 300 тисяч доларів США.
«Я опять лоханулся – принял шутку за правду. Приношу свои извинения ICTV. Видимо, надо мной пошутили посредники, которые хотели заработать. Да здравствует «Свобода слова»!» , - сказав Дмитро Видрін.
Євген Філіндаш, народний депутат 5-го скликання, фракція СПУ:
– Наші ЗМІ давно перетворилися перш за все на бізнес, тому в рамках бізнесу з українською специфікою (коли вважається ознакою дурного тону, якщо хтось когось не кине) це є звичною ситуацією. Щодо того, чи вдасться ICTV відстояти свої авторські права, я не знаю, бо не знайомий з деталями угод. Тому не можу стверджувати, на чиєму боці правда, до того часу, поки суд не скаже своє слово. Звичайно, сторони мають дотримуватися якихось моральних принципів, але для когось, мабуть, головне – нарощення капіталу. Тому дотримання моральних принципів для них є другорядним, що є звичним для великого капіталу.
Як і будь-який політик, буду обирати більш рейтингову програму.
Іван Попеску, народний депутат 5-го скликання, фракція Партія регіонів:
– Я звик до «Свободи слова» Шустера, тому більше дивлюсь ті програми, які веде Шустер. Для мене особисто не має значення назва, а головне сам ведучий. Звичайно, є шанс, що «Свобода слова» на ICTV й надалі буде цікавою. Але однозначно вона буде іншою, оскільки в неї інший ведучий, який має свій підхід і стиль ведення.
Моє рішення залежатиме від того, яка тематика. Я піду на ту програму, на якій обговорюватимуться близькі мені питання європейської інтеграції, забезпечення прав національних меншин та міжнаціональних відносин.
Микола Баграєв, народний депутат 5-го скликання, фракція БЮТ:
- Моя позиция такова, что должны соблюдаться авторские права. Насколько мне известно, они у телеканала ICTV, а не у ведущего Савика Шустера. Плюс, конечно же, вопрос корректности. Я считаю, что данную ситуация должен рассмотреть Индустриальный телевизионный комитет. Плохо, что на телевидении нет здоровой конкуренции и корпоративной солидарности. Это четко показал последний «Телетриумф». Я против клонирования в масс-медиа: не должно быть одинаковых телепрограмм, одинаковых радиостанций… Считаю, что сама «Свобода слова» должна посвятить одну из своих программ этой теме.
Я не любитель посещать ток-шоу. Если мне нужно донести информацию людям, то предпочитаю собирать пресс-конференции или давать эксклюзивные интервью. Но если «Свобода слова» будет посвящена шоу-бизнесу или медиа-бизнесу, то есть, родным для меня темам, то пойду на эту программу.
Леонід Грач, народний депутат 5-го скликання, фракція КПУ:
– Как мы видим, противостояние между двумя каналами, которые имеют высокую политическую популярность, вышло за корпоративные рамки, вылилось в публичное и политическое обсуждение. И это вызывает крайнее сожаление. Сейчас СМИ выступают за прозрачность, объективность, а сами не всегда придерживаются этих принципов. Ситуация между двумя каналами с точки зрения авторитетности повредит и «Свободе слова», и «Свободе Савика Шустера». Кроме того, это очевидный интеллектуальный скандал между журналистами, причем журналистами высокого класса. Наше общество только в «розбраті» и живет, и ему этот «розбрат» все время подбрасывается. К сожалению, теперь к этому причастны и телеканалы.
Я толерантный человек, и хожу на все программы. Кстати, я сам никогда ни к кому не напрашиваюсь, это вам подтвердит любой журналист. И когда приглашают, я хожу на все каналы, несмотря на то, как там ко мне относятся. Если вскоре придется выбирать, то отдам предпочтение ICTV, потому что я совсем недавно был на программе Шустера на «Интере». Поэтому, исходя из объективности, я выберу приглашение Куликова.
Людмила Супрун, лідер Блоку «Український регіональний актив»:
– Дійсно, програма на «Інтері» дуже схожа на «Свободу слова» на ICTV. Якщо власниками формату програми є ICTV, то «Інтер» має заплатити йому за використання інтелектуальної власності. Крім того, я пропоную ICTV створити новий формат, який би називався «Є ідея!». Повірте, що він збиратиме не меншу аудиторію, ніж політики у Савіка Шустера. Бо політика, в принципі, вже набридає людям. А от коли ми будемо говорити про те, які ідеї є в суспільстві і як їх можна реалізувати, думаю, що ця програма буде не менш популярною за «Свободу слова», яку вів Савік Шустер на ICTV.
Складне запитання. Тому що є програма і є ведучий. «Свобода слова» на ICTV стала самостійним брендом, а Савік Шустер є людиною-брендом. Шкода, що ці речі зараз роз’єдналися. Це мені нагадує запитання: ви кого більше любите – маму чи тата, ви за яку Україну – західну чи східну. Але скоріше за все я вибрала би формат Савіка Шустера. Тому що ведучий є вагомою складовою для будь-якої програми.
Микола Яковина, народний депутат 5-го скликання, фракція «Наша Україна»:
– Мені як митцеві завжди не подобалися плагіатори, або ті, хто нехтує авторськими правами. Формат телебачення вимагає інтелектуальних зусиль великого колективу. Очевидно, концепція програми не належала одній особі, тому розпоряджатися власноручно Савік Шустер не мав би права. Треба, звичайно, познайомитися з документами. Але вже нині простежується непорядність колег із «Інтера», які свідомо в той же день у прайм-тайм ставлять майже аналогічний продукт. Це, м’яко кажучи, не зовсім легальне запозичення.
Я не всеїдний, не на всі запрошення відгукуюсь, не на кожен канал ходжу, оскільки для мене на першому місці – тема обговорення. На другому місці – інші співрозмовники, і аж на третьому – ведучий і канал. Я відмовився одного разу йти на один із найбільших каналів на нічну розмову, темою якої я добре володів (ішлося про переклади Бруно Шульца), бо там мав бути один непорядний, на мою думку, політик, явний провокатор, який ніякого відношення до культури не мав.
Ярослав Сухий, народний депутат 5-го скликання, фракція Партії регіонів:
– Я вважаю нормальним існування конкуренції в медіапросторі. Чому ми насаджуємо конкуренцію в промисловості і боїмося її в медіапросторі? Як на мене, ні одна, ні друга «Свободи» до свободи не мають жодного відношення. Це справжнісінька заказуха. Я так розумію, хто більше заплатив, на ту сторону ведучий і ллє. Я декілька разів був на «Свободі слова» у Савіка Шустера, і тепер категорично відмовляюся йти на ці програми. Якщо мене запрошували як експерта, значить ведучий знав, що я знаю більше, ніж інші учасники, приміром про пенсійну систему. І якщо мені ставлять питання, то дайте мені можливість хоч відповіти на це запитання, не перебивайте. Я не в захваті ні від однієї програми, ні від іншої.
Я ні до кого не піду. Обидві програми відверто заангажовані. Просто для людей створюється ілюзія присутності народу. А народ певним чином підібраний за політичними уподобаннями. Тому мені це зовсім не цікаво.
Олександр Голуб, народний депутат 5-го скликання, фракція КПУ:
– Я думаю, що це явище закономірне, оскільки які закони діють у суспільстві, такі й у інформаційному просторі. Тому що це не просто бізнес, а великий бізнес. І звичайно, дотримання якихось норм моралі чи домовленостей він не передбачає. Тому коли відбуваються подібні події, вони мають під собою лише економічне підґрунтя, і тут уже не діють людські норми.
Ви знаєте, я піду туди, куди мене направить фракція.
Олександр Лавринович, міністр юстиції:
– Це питання комерційного спору і будь-який мій вислів у даному випадку може бути використаний як підтримка тієї чи іншої сторони у спорі двох господарюючих суб’єктів. Тому – жодного слова.
Якщо будуть запрошувати, то піду й туди, й туди. Для мене немає пріоритетних каналів.
Павло Жебрівський, народний депутат 5-го скликання, фракція блоку «Наша Україна»:
– Я думаю, що ICTV потрібно подати в господарський суд і захистити авторські права. Я не знайомий з угодою, яка була між Шустером і ICTV, тому мені важко аналізувати. Я закінчив юридичний факультет, тому звик спочатку знайомитися з документами, а потім робити висновки.
У принципі віддам перевагу Савіку Шустеру, оскільки Савік є Савік. Для мене відіграє головну роль ведучий, а не канал.
Катерина Самойлик, народний депутат 5-го скликання, фракція КПУ:
– Ця ситуація свідчить про моральність нашого суспільства. То в нас клони партії, то клони підприємств, тепер ще й клони програм. Мені дуже неприємно, що у ЗМІ відбувається таке.
Ви знаєте, я мабуть використала б і одну, і другу програму для того, щоб висловити свою точку зору. Але, на превеликий жаль, ці програми йдуть одночасно. Єдине, що є перевагою для «Інтера», це те, що Савік Шустер вже досить довго вів таку програму і є популярнішим за Андрія Куликова.
Оксана Білозір, народний депутат 5-го скликання, фракція блоку «Наша Україна»:
– Мені шкода, що так вийшло. Чомусь у нас в Україні завжди так: якщо є добра справа, то вона мусить поділитися на дві. В результаті нівелюється сама ідея. Думаю, що коли програма починала виходити на ICTV, належним чином не була зорієнтована в правовому полі. Тобто не було прописано в контракті з Савіком Шустер, а що ж буде, якщо він залишить програму як ведучий і перейде на інше місце роботи. Тому це проблема не між каналами, а між Савіком Шустером і ICTV.
Ви знаєте, я жодного разу не брала участі в цих програмах, тому що їхній формат мені не підходить. Тому для мене питання вибору не стоїть. Я не піду ні до Шустера, ні до Куликова.
vic:
Аналітично-інформаційна пупсня
«Телекритика» / 06.09.2007
10 вересня на ТЕТі стартує новий сезон. Глядачі побачать український аналог російських «Кукол»: програму вестимуть лялькові Янукович, Ющенко, Вітренко, Луценко, Черновецький та Шустер. Фото.
10 вересня на каналі ТЕТ стартує новий телевізійний сезон, у якому на глядачів чекає прем’єра проектів власного виробництва каналу «Пупсня», «Міс СНД 2007», «Калейдоскоп дикої природи» та прем’єрні покази в Україні російських проектів «Звана вечеря», «Правила зйому». Про це повідомляє прес-служба телеканалу ТЕТ.
Як уже повідомляла «ТК», щовечора з понеділка по п’ятницю о 20.45 ляльки, що нагадують відомих українських політиків, вестимуть випуски «Аналітично-інформаційної пупсні», яка є адаптованою версією російських «Кукол». У перших випусках «Пупсні» в ролі ведучих з’являться ляльки, схожі на Віктора Ющенка і Віктора Януковича, Юлію Тимошенко, Наталю Вітренко, Юрія Луценка, Олександра Мороза, Леоніда Чернівецького та братів Кличко.
О 21.00 в будні ТЕТ транслюватиме російське кулінарне реаліті-шоу каналу виробництва РЕН ТВ «Звана вечеря». Нагадаємо, українську версію цієї програми з вересня о 18.10 транслюватиме телеканал СТБ.
У вихідні, як уже писала «ТК», стартує телевізійна версія проекту «Міс СНД 2007», яку на замовлення телекомпанії ТЕТ знімає продакшн-студія «Супер-нова». Також у неділю з’явиться о 21.00 з’явиться програма «Правила зйому» з Геннадієм Бачинський і Сергієм Стіллавіним. У кожній серії ведучі допомагатимуть учасникам знайомитись з дівчатами.
Окрім цього, у новому сезоні глядачі ТЕТу побачать прем’єри в Україні французьких випусків шоу «Форт Буаяр» та нової пізнавальної програми для дітей і дорослих «Калейдоскоп дикої природи», виробництва харківської продакшн-студії «Приват-ТБ». Також, в ефірі ТЕТу залишаються щоденне реаліті-шоу «ДОМ-2» (19.30), ток-шоу «Окна» з Дмитром Нагієвим (у будні о 22.00), телевізійне детективне агентство «Заборонена зона» з Михайлом Пореченковим (у вихідні о 18.30), кримінальна програма «Ціна кохання» з Юліаною Шаховою (у будні о 18.30), традиційний серіальний і дитячий кінопоказ.
А ось як виглядатимуть «пупсики», що зображають українських політиків, у ТЕТівській «Пупсні»:
Фото надані прес-службою каналу «ТЕТ». Відсутність фото ляльки Юлії Тимошенко не має жодного політичного підтексту – її просто не прислали :) Як повідомляє газета «Сегодня», ляльку Юлії Володимирівни зараз переробляють у Франції, оскільки перша версія видалась самій пані Тимошенко занадто старою. Нову версію мають привезти в Україну днями.
«Телекритика»
Навігація
Go to full version