Головна категорія > Українські телевізійні канали
Новини телеканалів.
vic:
Нацрада відклала розгляд питання про надання ліцензії Міжнародному «Слов’янському каналу»
а засіданні 5 липня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відклала розгляд питання про надання ліцензії на супутникове мовлення ТОВ «Міжнародний «Слов’янський канал».
Мотивували це рішення невідповідністю статуту, наданого засновниками ТОВ, українському законодавству у сфері медіа. Зокрема, пан Шишов, який є засновником каналу, не є громадянином України. Нацрада повернеться до розгляду цього питання після того, як «Слов’янський канал» доопрацює та повторно подасть документи.
Присутня на засіданні Валерія Шишова (Іваненко), голова ради директорів «Слов’янського каналу» та його співзасновник (проект було розпочато ще 10 років тому), зазначила, що цей канал «может стать прорывом в области телебачення. «Есть масса каналов, но нет одного, который объединял бы всех славян. Мы знаем о том, что происходит в Америке и Европе, но практически ничего не знаем друг о друге», - зазначила пані Валерія. За її словами, канал мовитиме у 12 країнах і використовуватиме 4 звукові доріжки – українську, російську, англійську та мовою оригіналу. «Слов’янський канал» уже налагодив ділові відносини з Польщею та країнами колишньої Югославії.
Ольга Ліцкевич
«1+1 International» придбав права на показ «Світського життя» Каті Осадчої
Канал «1+1 International», що транслюється в США, Канаді та Ізраїлі, придбав права на показ програми Першого Національного «Світське життя». Про це «ТК» розповів продюсер програми Андрій Ногін. Програма вийде в ефір міжнародної версії «1+1» вже 7 липня.
«За словами генпродюсера «1+1 International» Анатолія Єреми, вони збираються демонструвати найкращі продукти виробництва різних українських телеканалів – Нового каналу, М1, а в цьому випадку – Першого каналу і нашої продюсерської компанії. Тому нам зробили пропозицію щодо ретрансляції програми з затримкою в один тиждень, яка нас влаштувала», - сказав пан Ногін.
На СТБ з’явиться нова програма про тварин – «Вусолапохвіст»
У новому сезоні в ефірі телеканалу СТБ з’явиться нова програма про тварин під назвою «Вусолапохвіст». Як розповіла «Телекритиці» керівник проекту Юлія Єсакова, автори ставлять перед собою мету – дарувати людям гарний настрій та викликати посмішку.
Програма складатиметься з декількох тематичних рубрик. Наприклад, для однієї з них – «Гібриди» – глядачі надсилатимуть фотокартки із зображенням самих себе разом зі своїми домашніми тваринами. За допомогою програми обробки зображень обличчя хазяїна плавно перетікає в мордочку його улюбленця. Таким чином підтверджується приказка, що тварини подібні до своїх хазяїв. «Ми вже зробили сюжет із жінкою та її собакою коллі. Їхню подібність видно навіть неозброєним оком, а після комп’ютерної обробки – це взагалі дещо!» – сміється Юлія.
Ще одна рубрика називається «Сенсація». В ній подаватимуться факти з царини «очевидне-неймовірне»: «Наприклад, ми заявляємо, що вченим вдалося схрестити сокола та собаку. І показуємо, як виглядає це дивне створіння – соколака».
Також планується рубрика «Тварини зірок». Її учасниками будуть відомі в країні люди та їхні домашні улюбленці. Про кумедні випадки зі своїми вусатими та хвостатими друзями вже погодилися розповісти Ольга Сумська, Володимир Горянський, Павло Зібров та інші.
Але основу програми складатимуть кумедні сюжети про тварин, які на адресу телепрограми надсилатимуть глядачі. Героями цих сюжетів можуть бути як домашні тварини, так і дикі. Головне – щоб кумедний сюжет було знято на домашню відеокамеру. Особливих вимог ані до хронометражу сюжетів, ані до того, які саме тварини мають бути героями цих сюжетів, автори не ставлять. Чи то буде хом’ячок, чи гепард, – аби це було цікаво та весело.
«Ми не будемо “різати” авторське відео, якщо воно справді цікаве. Сюжети мають викликати якщо не гомеричний сміх, так принаймні посмішку, – пояснила Юлія Єсакова. – Надсилати запис можна практично на будь-яких носіях: VHS, CD, DVD, DVCPRO».
Крім того, автори сюжетів, що увійдуть до програми, отримають гонорар 100 гривень: «Ми вже запустили в ротацію проморолик нашої програми, в основі якого лежить слоган: “Вперше в Україні тварини заробляють гроші для своїх хазяїв”. Наприкінці сезону ми сподіваємося відзняти підсумкову програму, до якої увійдуть найкращі сюжети».
Зараз над тим, щоби програма була цікавою та сподобалася глядачам, працює ціла команда. Автор ідеї «Вусолапохвіст» – колишній музичний редактор телеканалу СТБ Олег Пилипенко. «Він запропонував зробити таку програму, і буквально заразив цією ідеєю всіх, – розповіла Юлія Єсакова. – Олег – не тільки гарний креативщик, але й талановитий сценарист. Він автор більшості коментарів до сюжетів та реплік ведучого в студії. Його гумор легкий і зрозумілий всім».
Ведучим програми буде актор Олександр Ярема. Автори зупинилися саме на ньому, бо Олександр по життю дуже світла, позитивна людина. Здається, він просто створений для того, щоби піднімати настрій людям. Ця риса вкрай необхідна для ведучого програми, що орієнтована й на дітей, і на їхніх батьків.
Перший випуск програми «Вусолапохвіст» з’явиться в ефірі телеканалу СТБ восени. Планується, що програма виходитиме в ефір у вихідний день – в суботу чи у неділю вранці. Хронометраж – 26 хвилин.
Ольга Ліцкевич
ТОНІС отримав ексклюзивні права на трансляцію екологічного шоу Live Earth
7 липня ТОНІС протягом 22 годин у прямому ефірі транслюватиме світове шоу Live Earth («Жива Земля»; організатор – американська компанія SOS), присвячене приверненню уваги людства до зміни клімату. У ньому візьмуть участь такі відомі виконавці, як Мадонна, Шакіра, Bon Jovi, Red Hot Chilli Peppers, Black Eyed Peas і Linkin Park. Концертні майданчики встановлені в Нью Йорку, Лондоні, Сиднеї, Гамбурзі, Токіо, Шанхаї та інших містах.
Канал отримав виключне право на трансляцію цього шоу в Україні. Воно йтиме з 10 ранку 7 липня до 8 ранку 8 липня. О 20.30 7 липня на ТОНІСі пройде гостьова студія за участю українських експертів у галузі екології.
Нагадаємо, інвестор холдингу «МедіаДім», до якого входить телеканал ТОНІС, – голова Партії зелених України Володимир Костерін. Днями «МедіаДім» домовився про співпрацю в галузі екології з Програмою розвитку ООН.
5 липня ТРК «Київ» випередив ТОНІС, «Україну» і 5 канал за 18+ у столиці
За даними компанії GFK Ukraine, 5 липня ТРК «Київ» посів сьому позицію в рейтингу телеканалів у Києві, випередивши ТОНІС, «Україну» та 5 канал, і став безпосередньо за Новим каналом та НТН. Середньодобовий показник частки за аудиторією 18+ у столиці становив 3,68%.
Прес-служба каналу повідомляє, що таких результатів «Київ» досягнув переважно завдяки інформаційно-пізнавальним програмам та новинам. Так, показник інформаційної програми «СТН» становив 4,66%. Серія пізнавальних програм «Життя тварин» мала частку 12,3%, а показник міжпрограмного продукту «Енциклопедія великих» сягнув 10,57%. Художні фільми, орієнтовані на старше покоління, також мали високі показники: «Винищувачі» - 15,49%, «Довга дорога в дюнах» - 7,9%.
Інформуючи про добрі показники каналу, прес-служба ТРК «Київ» цитує виконувача обов’язків директора каналу Дмитра Джангірова, який вважає їх свідченням того, що заява Олександра Бригинця про свідоме «вбивання» рейтингів каналу новим керівництвом є хибною.
15 серпня ICTV розпочне кастинг учасників проекту «Останній комік»
15 серпня телеканал ICTV розпочинає всеукраїнський кастинг учасників на проект «Останній комік», а вихід програми в ефір заплановано на початок жовтня 2007 року, повідомляє «МедіаБізнес». Програма буде виходити раз на тиждень по вихідних і розрахована на 12-13 серій. Фінал шоу буде показано напередодні Нового року.
«Останній комік» – це українська версія проекту Last Comic Standing американського каналу NBC Universal Television Studio. Наразі ICTV готує всеукраїнський кастинг, який буде проходити в 6 найбільших містах: Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одеса та Київ. До складу журі ввійдуть телеведуча Маша Єфросініна, «довгоносик» Віктор Андрієнко, шоумени Андрій Задорожний і Сергій Сивохо, актори комік-трупи «Маски» Георгій Делієв та Борис Барський. У кожному місті журі відбере по 10 гумористів. Переможець шоу підпише ексклюзивну угоду з ICTV, та в ролі головного призу отримає можливість створити на телеканалі власне гумористичне шоу. Обсяг витрат ICTV на запуск нового проекту не повідомляється.
«Поверхность-ТВ» збирається запустити в Україні два канали high definition
Група компаній «Поверхность-ТВ» має намір запустити в Україні два канали у форматі високої чаткості (high definition television, HDTV) – спортивний та кіноканал. Про це повідомила в інтерв’ю «Телекритиці» генеральний директор ТОВ «Поверхность-спорт-ТВ» Марія Лисенко.
«Рынок готов: продано достаточно много телевизоров, которые поддерживают это разрешение, а телевизионного предложения по high definition у нас нет. В России, кстати, есть, но оно достаточно дорогое. Поскольку довольно много спортивных соревнований транслируются в high definition, и смотрится это просто по-сумасшедшему – увидев раз, продолжать смотреть в стандартном разрешении просто обидно. Поэтому мы планируем два канала high definition: один – по спорту и другой – по кино. Мы, конечно, не завтра будем подавать заявку на лицензию, но это планы на ближайшее время», - скала пані Лисенко.
vic:
11 червня на каналі «1+1» у програмі Юрія Макарова та Анатолія Єреми «Документ» відбудеться прем’єра десятисерійного фільму Вадима Кастеллі «НАТО: свій чи чужий?». Протягом кількох місяців знімальна група з шести чоловік подорожувала країнами Європи, щоб віднайти відповідь на це та багато інших питань.
Далі - тут: http://telekritika.kiev.ua/articles/...telli_int2007/
Alexander:
VIC на 1+1 цей проект йде майже 2 тижні, але дуже пізно показують, таку передачу треба раніше показувати, адже народ просто не досиджує до неї
vic:
З 5 серпня «Караоке на майдані» виходитиме на іншому каналі
Остання програма «Караоке на Майдані» вийде на «Інтері» 29 липня, а з 5 серпня буде виходити на іншому каналі. На якому саме, Ігор Кондратюк розповість на прес-конференції, яка відбудеться 30 липня.
«Коли люди відмовляються, це означає, що в нас немає спільних поглядів. У них повне нерозуміння моїх програм, того, які вони є за форматом, для чого вони виробляються, хто їх дивиться. Вони просто проявили невігластво з професійної точки зору», – прокоментував Ігор Кондратюк перемовини з топ-менеджментом телеканалу «Інтер». «ТК» вже повідомляла, що після розмови з Ганною Безлюдною та Сергієм Созановським Ігор Кондратюк прийняв рішення розірвати стосунки з каналом.
Продюсер «Караоке на Майдані» та «Шансу» повідомив, що умови, запропоновані іншими каналами, набагато кращі від тих, які були на «Інтері».
Олександр Остапа
«Караоке на майдані» не пустили в ефір
15 липня замість 447 випуску програми «Караоке на майдані» (з Дніпропетровська) канал «Інтер» повторив попередній – 446-й (з Харкова). Це трапилось уперше за вісім з половиною років існування проекту. Попередні 446 програм виходили без перерви.
Натяки на існування конфлікту між старожилом «Інтера» Ігорем Кондратюком та керівництвом каналу з’явились у пресі ще у червні. Тоді в інтерв’ю журналу «Главред» Ігор заявив, що канал повинен визначитись, чи потрібні йому проекти в теперішньому вигляді, й не втручатись у творчий процес: «Якщо не влаштовують наші рейтингові показники, то так і кажіть, що річ у них, а не у форматі. Але наша програма (я маю на увазі «Караоке») має найбільшу частку в країні вже дев’ятий рік поспіль! Періодично бувають сплески інших проектів, як «Танці з зірками», але наш – стабільний. Його частка в середньому – понад тридцять відсотків. «Плюси» ж не втручались у зйомки «Кадетів»! Купили, та й годі. У мене такий самий серіал – незабаром з’явиться сто тридцять дев’ята «серія» «Шансу». Я вважаю, що поки що ми тримаємо марку».
Побачивши в ефірі замість нового випуску «Караоке» повтор, «Телекритика» звернулась по коментарі до Ігоря Кондратюка.
«Навіть коли я був хворий, програми ніколи не виходили у повторі. Чому так відбулося – я не знаю. Оскільки я де-юре і де-факто є автором програми, то можна стверджувати, що телеканал «Інтер» та його керівництво, оминаючи законодавство, плює на авторське право. Поки я живий і здоровий, такі речі не можуть повторюватися, тим більше що жодних об’єктивних підстав для них не існує. Таким демаршем керівництво фактично витискує мене з каналу. Я не знаю, хто за це відповідальний – Безлюдна, Созановський чи хтось інший. Мені з ними безглуздо говорити, тому що я не давав згоду повторювати програму, більше того – мене ніхто про це не запитав!» – каже телепродюсер.
– Ігоре, чи був випуск відзнятий і змонтований?
– Так, і касета була відвезена на «Інтер». Це була друга програма літнього туру «Караоке» містами України.
– Ви виключаєте, що це може бути виробничою помилкою?
– Жоден із попередніх генеральних продюсерів каналу таких помилок не припускався! І якщо це помилка – то чому досі ніхто мені не подзвонив і не вибачився?
– А кого саме ви підозрюєте?
– Я підозрюю керівництво телеканалу «Інтер», яке розуміє, що я з ними не буду гратися в ігри, які називаються «втручання у творчість» (вони це назвали «редакторський контроль»). Є авторські програми, які я виробляю. Якщо ви хочете їх купувати, то купуйте. Якщо не хочете – придумайте свої і редагуйте досхочу.
– А до цього як складалися ваші стосунки?
– Ми досі не підписали договору про трансляцію «Караоке», і з першого липня програми виходять без договору. Програми просто йдуть в ефір, і зі мною навіть не хочуть розмовляти. Тому що зі мною розмовляти складно, бо я згоден грати лише на тих умовах, на яких я грав із усіма іншими менеджерами: я вам касети, ви мені гроші.
– А вони чого хочуть?
– Спитайте у них. Навряд чи на це запитання є логічна відповідь.
– А ви маєте пропозиції продавати «Караоке» іншим каналам?
– У мене в травні були пропозиції від усіх загальнонаціональних каналів. Але я залишився на «Інтері», бо мені на словах пообіцяли, що угоду буде підписано. На каналі «Інтер» у когось явно вавка в голові.
– Ця ситуація може відбитися на вашій роботі над проектом «Американський шанс»?
– Ні, це ніяк не відіб’ється, тому що «Американський шанс» може виходити або там, де виходитиме програма «Шанс», або взагалі на іншому каналі. Там справа йде за планом, поки що все гаразд.
– Але ж ви планували продавати цю програму «Інтеру»?
– Планував, але виходячи з того, що «Інтер» не підписує угоди ні по «Караоке», ні по «Шансу», я розумію, що він не хоче мати від мене жодних програм.
– Якщо вони все-таки це спишуть на помилку, якими будуть ваші дії?
– Розумієте, вони ж зараз усім розповідають, що король телебачення – це рейтинг (мені смішно це чути від людей з «рейтингового» каналу К1). Але сьогоднішній приклад показує, що рейтинги їм по барабану, тому що «Караоке», якщо брати до уваги частку аудиторії, – вже вісім років найкраща програма України. Їм головне, щоби на них працювали люди, може і не дуже грамотні професійно, але такі, що дивляться у рот. Уявіть собі, ввечері головний редактор підписує журнал, завтра вранці купує його і розуміє, що вийшло не те, що він підписував, а знову – попередній номер. Як це прокоментувати? Це просто маячня. У колгоспі «Шлях Ілліча», де я працював в дитинстві, за таке звільнили би з роботи.
На жаль, прес-служба каналу відмовилась коментувати заяви пана Кондратюка та сам інцидент. «ТК» не полишає сподівань, що «Інтер» усе-таки пояснить ситуацію з «Караоке на майдані».
Костянтин Усов
vic:
«Ядерний парадокс» не став посланням від академіка Сахарова
На думку творців російської стрічки, показаної «Інтером», гонка озброєнь - не така й погана, ба навіть цілком виправдана річ.
Російський документальний фільм «Ядерний парадокс» (ТРК «Цивілізація», з циклу «Гении и злодеи»; автори сценарію Олександр Берлін і Лев Ніколаєв, режисери Олександр Берлін і Борис Моргунов), який телеканал «Інтер» показав увечері 16 липня, міг би виглядати певним символом. Адже він був продемонстрований буквально за кілька днів після того, як Росія відмовилася виконувати європейську угоду зі звичайних озброєнь.
Звісно, це рішення будуть оцінювати фахівці, але складається стійке враження, що людство знову повертається до божевільної гонки озброєнь. Ще раніше Сполучені Штати звинувачували Україну у продажі зброї деяким «злочинним режимам». Доказів цього вони так і не знайшли, але і вибачень ми не отримали. Зараз ті самі Штати ведуть боротьбу проти ядерної програми Іраку. Напруження викликають американські ініціативи щодо розташування у Європі протиракетних систем…
Я навів перші факти, які згадалися, – вони різнопланові, різного масштабу, але загалом свідчать про те, що інтриги навколо збройного питання тривають, і згадане вище рішення Москви – лише черговий крок у цьому напрямку. Виникає небезпідставна підозра: іще трохи, і знову стане актуальним протистояння у галузі зброї масового знищення.
Отож, «Ядерний парадокс», який розповідає про життя і діяльність творця радянської ядерної бомби, академіка Андрія Сахарова, мусить виглядати вельми доцільним у ситуації, що складається. Адже академік Сахаров, присвятивши майже все життя створенню найстрашнішого і найпотужнішого знаряддя знищення людей, врешті виступив проти гонки озброєнь. До того ж, треба нагадати, що він засудив введення радянських військ до Афганістану, й через цей свій крок був позбавлений усіх почесних звань, які мав, і опинився у засланні в місті Горькому. Але з початком перебудови і втілення політики гласності Андрію Сахарову зателефонував сам Михайло Горбачов і повідомив, що той може повернутися до Москви. Його повернення стало показником того, що на території СРСР постають нові цінності.
Тим не менше, документальна стрічка не стала посланням від Сахарова для майбутніх поколінь. У ній докладно розповідається про те, як Радянський Союз і Сполучені Штати змагалися між собою у створенні ядерних озброєнь. Андрій Сахаров із колегами вів заочну боротьбу з американським вченим Едвардом Теллером. Радянський науковець із великою повагою ставився до свого американського колеги-суперника і навіть, будучи у США, виступив на ювілеї останнього. Коли Рейган виступив із ініціативою зоряних воєн, поруч із ним перебував Теллер – про це у фільмі йшлося. Там не сказано, чи був Теллер ініціатором та ідеологом такого підходу, але можна припустити, що він мав до цього причетність. Ядерний парадокс полягав у тому, що творець страшної бомби академік Сахаров виступив проти цих ідей. У фільмі про це повідомлено на рівні констатації факту.
Але при цьому автори наголошують, що створення нових озброєнь з обох боків океану – це стримуючий фактор. Іншими словами, одна країна не застосує проти іншої ядерну зброю, бо існує ризик, що вона отримає ядерний удар у відповідь. Із цього випливає, наче гонка озброєнь не така й погана, ба навіть цілком виправдана річ.
Тим часом, нічого не сказано про те, що, власне, пацифіст Сахаров пропонував як альтернативу озброєнням. А він іще в середині шістдесятих років писав твори, у яких наголошував на необхідності співпраці різних країн і цивілізацій. Він уважав, що соціалістична і капіталістична системи мають зближатися і співпрацювати і що тільки такий підхід дозволить людству вижити. І навпаки – змагання у галузі озброєнь призведе до загибелі людства. Ці ідеї знову стають актуальними. Але, на жаль, вони не прозвучали у фільмі про людину, яка була носієм і мужнім пропагандистом цих підходів. Невже їх знову намагаються замовчати?
Мультфільм «середньої національності»
В анімаційному серіалі «Сказанні про Хрещення Русі» виробництва «Стар Медіа» немає України як спадкоємиці Київської Русі.
Чому Україна – не Росія? Чітка відповідь на це риторичне запитання, очевидно, існує, навіть не одна. Проте ви точно не знайдете її в мультиплікаційному 3D-серіалі «Сказання про Хрещення Русі».
Про його появу було оголошено ще у травні 2007 року на прес-конференції в УНІАНі. Генеральний продюсер музичного телеканалу «Enter music» та громадський діяч Юрій Молчанов тоді повідомив, що 12 серпня цього року на Співочому полі за ініціативою міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі» буде проведено масштабний концерт, присвячений Дню Хрещення Русі. Цей захід обіцяють проводити щороку. До «Дня Хрещення Русі» приурочений і мультфільм.
Канал «1+1» розпочав показ мультсеріалу 9 липня. Зі «Сказання про Хрещення Русі» ми дізнаємося про просвітницьку діяльність братів Кирила та Мефодія, які внормували слов’янську писемність (ефір 11 липня). Нам розповідають про походи князів Аскольда і Діра на Візантію, в результаті чого Аскольд став одним із перших християн (ефір 12 липня). Говорять про велич княгині Ольги та її стосунки з Візантією (ефір 13 липня). Очевидно, кожні наступні 5 хвилин мультсеріалу розкажуть про чергову важливу подію чи потужну історичну постать Київської Русі.
В ефірі українського каналу йде україномовна версія, проте відомо, що виробник мультсеріалу, компанія «Стар Медіа», готує або вже підготувала російську версію «Сказання про Хрещення Русі», тож мультфільм пройде і в російському ефірі. В цьому немає нічого поганого: спільне виробництво в Україні практикується, російський телеринок цікавіший з фінансової точки зору, з рештою, ми – партнери і брати-слов`яни. Проте, з огляду на цей факт, стає зрозумілим, чому у «Сказанні» бракує України як спадкоємиці Київської Русі.
Тут ми ступаємо на досить вузеньку і небезпечну з погляду політкоректності стежку. Суперечки про те, чим була похрещена князем Володимиром Київська Русь – протоукраїнською чи проторосійською територією, і чиї предки її населяли – наші чи російські, не вщухали, не вщухають і навряд чи скоро припиняться. Очевидно, аби зайвий раз не викликати вовка з лісу, виробники «Сказання про Хрещення Русі» непросту тему просто обійшли, давши тим самим зрозуміти, що в України і Росії є багато сторінок спільної історії. На це, до речі, прозоро натякалося і під час тривалого обговорення, в тому числі – на «Телекритиці», телевізійного детективу «Смерть шпигунам!» Справді, історія Росії від 1917 до 1991 року, зокрема – часи Великої Вітчизняної Війни (1941-1945 рр.), практично невід`ємна від історії України, тоді – Української РСР, стратегічно важливої братньої республіки. Проте, хоч я не історик, а лише журналіст, мені здається, що подібні аналогії з історією Київської Русі проводити не зовсім доречно.
Почати хоча б і з того, що в основу «Сказання про Хрещення Русі» покладені твори Святого Дмитрія Ростовського, в миру – Данило Туптало (1651-1709). Майбутній письменник, просвітитель та церковний діяч народився на Київщині, в родині козацького сотника. Вчився в Києво-Могилянській колегії, після постригу був монахом у Києві, потім – проповідником та ігуменом різних українських монастирів. У своїх проповідях він дозволяв собі критикувати реформи Петра Першого як неприйнятні для України. Навіть те, що письменник-монах помер у Ростові, зовсім не робить його російським просвітителем. Отже, навряд чи хто буде сперечатися, що всі свої твори Дмитрій Ростовський (канонізований за 38 років після смерті) писав виключно з українських позицій та української точки зору. Між тим, як мені здалося, графічно виконані та озвучені українською «Сказання про Хрещення Русі» мають щось невловиме, що в результаті робить його чимось на кшталт, якщо можна так висловитися, «середньої статі» або «середньої національності». Ця «середність» добре знайома глядачам серіалів українського виробництва, призначених для показу в Росії та інших країнах СНД. ЇЇ маркетологічне обґрунтування не раз лунало у прагматичних і дещо цинічних коментарях продюсерів: мовляв, глядач завжди воліє бачити «свій», близький йому культурний контекст. Натомість, «чужий», - навіть якщо йдеться про найближчих сусідів і «братів», - викликає у глядача роздратування. Про цей феномен, утім, не раз писав і ваш автор.
Поза тим, письменник Павло Загребельний свого часу взагалі радив уникати розмов на тему спадщини Давньоруської держави: чия вона все ж таки – українська чи російська? Це питання однозначно спекулятивне і політичне. Та він також радив не забувати одного історичного факту: коли хрестилася Київська Русь, міста з назвою Москва на тодішніх картах ще не було. Між тим тисячоліття хрещення Русі з невідомих причин святкувалося 1988 року чомусь у Москві, тоді як логічніше було проводити урочистості в Києві. Вічним каменем спотикання в подібних суперечках буде ключове слово «Русь», і у вічних суперечках всі забуватимуть, що і Україна, і Росія, і Білорусь почали формуватися як окремі країни одночасно з появою і формуванням національних мов та в процесі міжусобних війн та подальшої роздрібненості Київської Русі на князівства.
Однак, повторюся, залишмо ламання списів у цій боротьбі історикам. Бо є більш приземлене запитання, на яке можна знайти відповідь. А саме: чому «Сказання про Хрещення Русі» показують у ефірі каналу «1+1» в досить незручний для масового телеглядача час – о 16 годині? Кожна серія – це лише 5 хвилин. Їх цілком можна було знайти в прайм-тайм, скажімо, після випуску новин і перед серіалом. Розумію, о цій порі ефірний час дорожчий, тож «підрізати» хвилини, продані під рекламу, ніхто не буде. Однак колись на «Інтері» для подібних «просвітницьких» коротеньких мультиків час у праймі знайшовся.
Без сумніву, на російських каналах прайм-тайм для історичних і просвітницьких серіалів також знайдуть. І серіал, створений українською компанією на українському ж матеріалі (принаймні, на думку вашого автора), працюватиме на зміцнення впевненості росіян у тому, що держава Київська Русь була праматір’ю Російської Імперії. Адже сучасній російській державі це потрібно, на відміну від української. Тому в Росії спокійно знімають повнометражні мультфільми типу «Князь Володимир», подаючи їх дітям як белетризовані сторінки російської історії, показуючи в наших кінотеатрах і продаючи нашим дітям на DVD.
А у нас, уникаючи цієї теми навіть у мультиках, вважають за краще «не загострювати» і без того гострі міжнаціональні стосунки.
Телебачення з 7-ї до 8-ї ранку
Сьогодні тут убивали, ховали померлого, грабували, матюкалися, посміхалися та їли.
Взагалі-то, признаюся чесно, я люблю телебачення. А от манну кашу не люблю, фільми Тарковського ненавиджу, байдуже ставлюся до троянд і винограду. Тобто, до всього, що в теорії красиве й корисне. Телебачення ж захоплює своєю абсолютною безкорисливістю. І в сенсі відсутності користі, і в сенсі того, що безкорисливо дарує тобі різний мотлох, навіть не ображаючись, що ти це викинеш.
Телебачення – це чіпси, горішки, фісташки та жуйка в одному окремо взятому кіоску. Нехай двадцять вчених доведуть мені, як два і два: всім цим укупі можна наїстися. До категорії продуктів, що їх можна порівняти з суспільною користю від телевізора, належить також таранька. Вона смакує з пивом, а мені – і без нього, бо для мене сушена риба – продукт самодостатній. Головне – аби з ікрою всередині, але можна й так. До речі, телебачення в прайм-тайм – та сама тарань чи вобла з ікрою. А вранці – без цього складника. Вранішнє телебачення – це взагалі випатрана риба, де немає навіть кишок та пухирця, який дуже добре підпалюється від сірникового вогника.
У цьому я зайвий раз переконався, подивившись телевізор 26 червня з 7-ї до 8-ї ранку. В силу різних обставин напередодні я перехворів, тому на жодну роботу не поспішав, бюлетенячи. Але ж інші люди під цей самий телевізор у цей самий час уже збираються й виходять. І що ж вони разом зі мною побачили?
На каналі «Кіно», який я дивлюся першочергово, бо він без політики, був порізаний у тюремній камері російський актор Олександр Калягін. Я обожнюю вестерни, в тому числі й давній фільм Микити Михалкова «Свій серед чужих, чужий серед своїх» – саме сцена з нього була на екрані. Але чомусь (мабуть, у силу настрою) мені перехотілося додивлятися, як застрелять самого режисера. Тому перемкнув на ТРК «Київ».
Тут саме опускали в землю труну, довго й обережно. Довелося напружувати пам’ять і впізнавати ризького актора Киселюса, аби зрозуміти – йде перша серія так само непоганої мелодрами Алоїза Бренча «Довга дорога в дюнах». Але надто вже понуро починається літній ранок. Може, далі?
Далі в мене був ТОНІС і керівник ЦГЗ УМВС України в місті Києві Володимир Поліщук – із доповіддю, скільки пограбовано, скалічено і навіть убито. Потім сюжет змінився: розповідали про аварії на кримських серпантинні трасах і про те, що уникнути їх неможливо, тому краще, аби чужі там не ходили.
Та що ж таке за доброго ранку, країно! Перестрибую на К1, лояльний до всього. І натрапляю на просторікування: мовляв, дарма ми не любимо іноземців. Вони в Києві не лише грабують та ґвалтують, а ще й вчаться. А це, панове, валюта. Причому мільйони. Коли про непобачені нами мільйони закінчили, на екран заповзла здоровенна змія – почалася програма про дику природу. Звичайно, про хижаків. Змії бувають маленькі, бувають великі, але від маленьких шкоди більше, як і смертельних випадків.
Може, десь якісь мультики існують? Існують – про Бетмена на Новому каналі. Страшні чудовиська хапали нещасну малу істоту, казали: «Ну що, випатрати тебе, маленька падлючко?» І знаєте – починають патрати зі страшною силою! Дуже цікаво, що саме в цей час мій маленький син збирається в садочок і вимагає ранкового мультика. Чомусь такі речі його страшенно захоплюють, і щось підказує мені – він не єдина така дитина. Перейти на спокійні рідні «Плюси»? А там мишу вішають за карк і починають у неї на очах катувати інших мишей, після чого – «ТСН» і Шуфрич крупним планом. Рятівна кнопка М1 вже не рятує – там матюкаються Симпсони.
Мені видається, всі наші канали раптом із приходом на «Інтер» нового менеджменту почали працювати саме на його рейтинг. Бо лише на «Інтері» в цей час посміхалися, виправляли посмішки і годували з Дашею Малаховою.
Життя, як воно є
Виявляється, можна зробити патріотичну програму й без вишиванок та рушників, без надмірного пафосу й закликів.
Дивно, але факт: після того, як різного штибу політичні ток-шоу вирушили на заслужені в почесному герці канікули, наше телевізійне життя втратило свою найпікантнішу перчинку. Відразу стало сумно, прісно, «без нерву». Влітку дивитись телевізор можна лише із скляночкою гарного віски з льодом, бо інакше можна втратити відчуття часу, його ритм і зміст… Так само, як це вже давно сталося з Надією Баззів та її програмою «Аудієнція» на Першому Національному.
Те, що пані Базів любить своє недорозвинене дітище, заколихане «охами-вздохами», ясно; незрозуміло лише, за які такі чесноти любить і терпить цей примітив Перший канал. Якщо пані Базів – одна з «найзірковіших» ведучих каналу, без обличчя якої він утратить у рейтингах, то, можливо, варто запропонувати цій милій лагідній жіночці створити щось інше? Бо, даруйте, випуск «Аудієнції» з танцівником Владом Ямою, в якій акцент робився на його вмінні носити фрак, виглядала злою насмішкою над тими, хто змусив себе дивитись цю так звану «елітарну» програму.
Перший національний – смугастий, як наше життя. За чорною смугою раптом з’являється біла, непретензійна й ненав’язлива. Я завжди щиро радію, коли на якомусь каналі зустрічаю програми про духовність, бо саме її катастрофічно бракує в усіх сферах нашого життя. Стараюсь дивитись «Благовісник» на Першому. Небайдужість, щирість і обізнаність творців цієї програми мене захоплює. Виявляється, можна зробити патріотичну програму й без вишиванок та рушників, без надмірного пафосу й закликів. Слід лише мати гаряче серце й холодний розум, а не навпаки, як це найчастіше буває з українцями. Сюжет про великого композитора, киянина Артемія Веделя був не лише змістовним і трепетним, але й інформативним. Ця програма існує в телепросторі досить давно, і жодного разу не збилась на манівці… але, здається, жодного разу й не привернула уваги тих, хто визначає значимість і популярність. Воно і зрозуміло: «не гламурненько!»…
Коли вже говоримо про Перший канал, варто згадати живі трансляції фестивалю «Слов’янський базар». Такого брутального, зухвалого й цинічного перебивання рекламою виступів виконавців, здається, ще не знало телебачення. Люди, що проводили цю «новаторську» трансляцію, продемонстрували повну зневагу до глядача. Звісно, вибачатись за таке ніхто не буде: канал заробляв «бабло», яке перемогло в нас уже не лише зло, але й здоровий глузд. Та все ж такі експерименти балів державному каналу не додають.
Знаковою була також трансляція каналом ТОНІС всесвітньої екологічної акції «Жива земля». Виступи світових зірок і показ соціальних роликів, що попереджають людство про можливість екологічної катастрофи, вражали. Шкода, що така акція не зацікавила жоден із каналів першого ешелону, хоча їх також можна зрозуміти – адже там виступали комеді-клабівці…
Не перестає по-доброму дивувати проект «Диваки» на тому ж ТОНІСі. Цікаво, дотепно, професійно. Григорій Вагапов намагається всіляко копіювати свого попередника, і інколи це йому навіть удається. Та я думаю, що раціональніше було б виробляти власну манеру ведення, адже потенціал є!
Навігація
Go to full version