Кодування каналів українських медія-груп вже перейшло з категорії чуток і домислів в доконаний факт. Вже через 100 днів ця подія станеться. Варто осмислити причини, передумови, історичні паралелі і перспективи.
Питання кодування вже давно назріло, навіть перезріло. На це є кілька вагомих причин.
1. Подолання перекосу в українському медія-ринку - кабельні оператори наполягають на кодуванні супутникового сигналу, який в першу чергу призначений для них і також сигнал для оператора наземного ефірного телебачення «Зеонбуд», як технічний транзитний транспорт. Адже вони останнім часом змушені робити відрахування коштів медія-групам, а прості користувачі сат-тб, які цей сигнал перехоплюють - нікому нічого не платять.
2. Медія-групи змушені за свій контент брати гроші з кабельників (раніше вони їм надавали ці послуги безкоштовно в рамках універсальної програмної послуги), потім попит на їхні канали значно виріс із-за заборони ретрансляції цілої низки російських каналів, а надходження від рекламодавців зменшились.
3. Запобігання порушення авторських прав – коли канали беруть ліцензії на використання міжнародних форматів тільки для України, а світять своїм відкритим сигналом на всю Східну Європу.
Тепер трошки історії і невеличке порівняння. На початку 1990-х років в Україні і в Польщі працювали практично по три державні телеканали – далі до початку 2000-х телебачення наших двох країн розвивалось майже синхронно – канали приватизовувались, створювались нові приватні канали, заходили на телепростір іноземні гравці, формувались медія-групи. Але далі щось пішло не так – в Польщі рушили шляхом вільного медія-ринку і тепер в них є понад 7 млн абонентів супутникових платформ - їх там є три (Polsat Cyfrowy, NC+, Orange) з чеком від 20 до 170 зл. Зараз в Польші працюють близько 200 каналів на польській мові і 65 з них в HD і ще десяток в 4К. А як так могло статися? Може тому що ринок там сформований ще років 20 тому і ніхто навіть гадки не має, що за телебачення можна не платити.
А от в Україні настали сумні чорні часи - з початку 2000-х канали працюють як придаток до телебачення російського. Рейтингові україномовні проєкти і західні серіяли з українською озвучкою планомірно вичавлювались, а на їхньому місці почали з`являтись російські серіяли і шоу . Телевиробництво в Україні було здебільшого російськомовне, щоб свій продукт продавати на ринках росії і снд. Тай взагалі, як можна розвиватись розраховуючи тільки на рекламодавців. Захід сюди шведського оператора в 2008 році нічого не змінив- вони прийняли ті ж самі правила – свої канали не локалізовували і телевиробництва для України не провадили.
Закон про квоти і про мову і запуск цивілізованого ринку має покращити ситуацію. Тепер групи будуть працювати на свого глядача і за свою роботу отримувати гроші від абонентів кабельних операторів і супутникових платформ. Так працює увесь світ - глядач обиратиме, що хоче дивитись і за що готовий платити. Вільний, прозорий, чесний медія-ринок - це завжди добре. Телевізійний канал і контент на ньому - як не дивно - теж товар.
Як тепер будемо жити далі? Як помилково стверджують деякі медія-експети, що українці не хочуть плати за супутникові канали і переклад на українську мову дуже дорогий. На прикладі каналу Setanta Sports Ukraine – за словами керівниці їхні коментатори можуть працювати як російською так і українською – фінансово це відрізняється. Користувачі сат-тб не платили, тому що не було за що і кому плати – не було ринку. Канали не кодувалися і це цілком влаштовувало медія-групи, тому що чим більша авдиторія – тим більше коштує рекламний час. Зараз сформовані два «супермаркета телеканалів» куди можна зайти і вибрати пакет каналів який найбільше подобається.
Також можна скористатися наземним ефірним телебаченням DVB-T2 кому достатньо мати 32 канали або OTT IPTV сервісами. Тобто без кіна не залишиться ніхто.
Може хтось розраховує ,що «прілєтіт вдруг волшебнік в голубом вєртольотє і безплатно покажет кіно» - з супутника точно не прилетить.