Віце-президент Концерну РРТ: "Нічого не залишається, як стартувати зі стиснення MPEG-4
Олександр ПІВНЮК, віце-президент Концерну РРТ:
– Люди, спроможні придбати плазмові телевізори, будуть спроможні і поставити супутникову антену, тюнер, тобто сет-топ-бокс високої чіткості і приймати супутникове телебачення. Але ми не знаємо, що буде у 2012 році. Нам треба робити поступальні кроки. Бо у конкурентній погоні технологій ми не повинні повторювати шлях того, хто попереду. Радше йти на крок-два вперед. Хтось аргументує свою позицію на користь MPEG-2 тим, що Європа почала з них. Так, ми спізнилися. І щоб не плестися тепер у хвості, нічого не залишається, як стартувати зі стиснення MPEG-4. Це – телебачення високої чіткості. Туди можна інші інтерактивні властивості закласти. Прикладом такого змагання технологій є космонавтика. В СРСР запустили першого космонавта на навколоземну орбіту. Американці запізнилися. То вони одразу здійснили програму польоту людини на місяць «Аполон». Хоча Леонід Леонов був готовий до цього теж. Але Радянський Союз відповів запуском орбітальних станцій «Салют», «Мир». Людина вперше вийшла у відкритий космос. Американці зробили «Скайл», але це був повтор. Прилад була громіздким і «провалився». Прийшло усвідомлення того, що повторюючи кроки конкурента, мимоволі тупцюєш на місці. І вони зробили наступний крок – багаторазове використання орбітальних станцій. СРСР, а далі Росія вже не повторювали багаторазове використання. Вони запустили «Буран» - не пілотовану автоматичну станцію. Відпрацьовувалася робота модулів. Так сучасні технології стикуються між собою, забезпечуючи спільний поступальний рух вперед. Це ж має проявлятися у розвитку сучасного телебачення. Є MPEG-2, значить треба орієнтуватися на MPEG-4. Бо не сьогодні завтра Європа перейде на більш сучасну технологію. І ці тюнери будуть скинуті нам за копійки. Ми їх наберемо, переживаючи за пресловутих «бабусь», які не в змозі купити перехідник. Держава їм придбає MPEG-2, а невдовзі знову буде вимушена думати, як забезпечити несплатоспроможне населення тюнерами MPEG-4. Але, як відомо, державна скарбниця – не доїльна корова, з якої можна тягнути до безкінечності. Тобто, є такі технічні аспекти, які треба робити зараз і рухатися далі у цьому напрямі.
Надіємося, що всі відповідальні організації, у тому числі, Національна рада, зрозуміють, що треба піти цим шляхом. Зокрема, проводячи експеримент у 17-й та 18-й зонах, тендер на який нещодавно виграло НВП «Квант-Ефір». Це допоможе нам отримати відповідні частоти. І ми побудуємо цей транспорт. КРРТ не претендуємо на те, що поставить туди якісь телевізійні програми. Для цього є Нацрада. Але дайте нам побудувати цей транспорт. Допоможіть його створити. А що кататиметься у цьому транспорті – візки, які називаються телебаченням стандартної чіткості, чи великі рефрижератори з можливостями високої чіткості – це вже залежить від Національної ради, телерадіокомпаній, їхньої економки, спроможності створювати відповідний продукт. А ми відповідаємо, повторюю, за «транспорт», за доведення відеосигналу до населення, до приймачів. Зробимо це – потім не будемо переживати, прийде слідом MPEG-7 чи MPEG-21 і так далі. Головне забезпечити процес, як у комп’ютерах, відповідними програмами. А далі все працюватиме. Ми впевнені, що сет-топ-бокси будуть дешевшати. І вже дешевшають. Років 8 назад цифрове телебачення із супутника мали можливість приймати лише дуже заможні люди. Бо сет-топ-бокс коштував 400-500 доларів. Зараз – 60. Тобто, у 10 разів менше! Нині в деяких країнах половина населення дивиться телебачення через супутник. І що буде далі – можна лише являти. Одне зрозуміло – тупцювати не можна на місці.
У нас в Україні існуватиме 40 телевізійних каналів, які вестимуть мовлення через супутник. Питають, а що ж тоді показувати, коли буде така кількість каналів? Адже, наприклад, MPEG-4 забезпечує трансляцію на одному частотному каналі до 10 телепрограм. Якщо, скажімо в Києві буде 10 частотних присвоєнь, 10 на 10 – це 100 програм. Що можна давати? Я скажу так – це той стратегічний резерв, який дає нам цифрове телебачення. Це поле діяльності для телекомпаній – створення різноманітних «нішевих» каналів. Спорт, мода, наука і техніка тощо. Тобто, створюватиметься спеціалізація. Мусимо відійти від такої, як зараз, політичної завантаженості. Телебачення носитиме, так би мовити, гносеологічний характер. Тобто, нестиме інформацію для розвитку людини. Може здатися, що ми повітряні замки будуємо. Ні, це – реальне майбутнє. І ці питання вирішувати Національній раді – як скерувати процес, щоб було цікаве різноманітне наповнення. А не як зараз – ціла рота телекомпаній-близнюків, які оказують одне й те ж – попса, новини, кіно і все це розбавлено рекламою.